До 150-річчя від дня народження одного із засновників УАПЦ
19 липня 2026 року виповнюється 150 років від дня народження Володимира Чехівського (1876–1937) — політичного і церковного діяча, прем’єр-міністра Української Народної Республіки, одного із засновників Української автокефальної православної церкви та учасника боротьби за незалежність України у XX столітті.
Народжений у родині священника на Київщині, Чехівський здобув духовну освіту та ще на початку XX століття долучився до українського національного руху. Він виступав за розвиток української мови, культури та права українців на власну церковну традицію.
Після революційних подій 1917 року Чехівський став одним із активних діячів українського державотворення. Він був членом Української Центральної Ради, працював у структурах Української Народної Республіки, а в грудні 1918 року очолив Раду Народних Міністрів УНР. Його уряд діяв у надзвичайно складний час — в умовах війни, міжнародної ізоляції та боротьби за збереження української незалежності.
Особливе місце в його спадщині посідає церковна діяльність. Чехівський був одним із провідних прихильників створення незалежної української церкви та учасником Всеукраїнського православного церковного собору 1921 року, на якому було проголошено Українську автокефальну православну церкву. Для нього церковна самостійність була невід’ємною частиною національного відродження України.
Після встановлення радянської влади Чехівський залишився в Україні, займаючись науковою та церковною працею. Однак його минуле як діяча УНР і прихильника української автокефалії зробило його мішенню радянських репресій. У 1937 році, під час Великого терору, його було заарештовано та страчено.
Довгі десятиліття ім’я Володимира Чехівського перебувало під забороною в радянській історіографії. Сьогодні його постать постає як символ покоління українців, які прагнули поєднати державну незалежність, духовну свободу та національне відродження.
Спадщина Чехівського нагадує: боротьба за українську державність тривала не лише на полі бою чи в політичних установах, а й у сфері культури, освіти та церкви — там, де формувалася самосвідомість українського народу.
Надя Ґерелюк
