Під час засідань Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, які 6 липня відбулися у Марійському духовному центрі «Зарваниця», владики здійснили своєрідну духовну навколосвітню подорож. Через одинадцять доповідей єпископів вони ознайомилися з життям українських греко-католицьких громад на чотирьох континентах — від прифронтових територій України до віддалених парафій Австралії та Океанії.
Попри тисячі кілометрів, різні культури й обставини служіння, усі ці громади єднає одна Церква, спільна віра та відповідальність за майбутнє українського народу.
Україна: служіння серед війни
Подорож розпочалася з України. Глава УГКЦ Блаженніший Святослав представив сучасний стан Києво-Галицької митрополії, яка найбільш безпосередньо переживає наслідки повномасштабної російської агресії.
Частина парафій опинилася в зоні бойових дій або була зруйнована, однак священники продовжують служити людям навіть на прифронтових територіях. Церква супроводжує тих, хто втратив близьких, був змушений покинути рідний дім або переживає глибокі душевні травми війни. Водночас триває розвиток душпастирського життя у Київській архиєпархії, Одеському, Донецькому, Луцькому та Харківському екзархатах, які об’єднують понад дві сотні парафій.
Особливу увагу приділено духовному зціленню людей і парафіяльних спільнот, підтримці духовенства, розвитку семінарій та зміцненню співпраці між єпископами, священниками і мирянами. УГКЦ прагне залишатися не лише Церквою, яка реагує на виклики війни, а й живою місійною спільнотою, що будує нові громади та залишається моральним орієнтиром для українського суспільства.
Не менш актуальні виклики постають і перед Львівською, Тернопільсько-Зборівською та Івано-Франківською митрополіями. Йдеться про спад священничих і монаших покликань, потребу душпастирської опіки над військовими, ветеранами, родинами загиблих і безвісти зниклих. Відповіддю на ці виклики мають стати розвиток родинного душпастирства, підтримка молоді у розпізнаванні покликання, військове капеланство та створення середовищ духовного й людського зцілення.
Європа: нові виклики великої міграції
Однією з найбільших країн присутності УГКЦ за межами України залишається Польща. Три єпархії опікуються майже 75 тисячами постійних вірних, водночас служачи сотням тисяч українців, які прибули після початку повномасштабної війни.
Це вимагало відкриття нових душпастирських осередків, розвитку катехизації, підтримки українських родин, біженців і ветеранів, а також пошуку нових форм пастирського служіння та тіснішої співпраці з Римо-Католицькою Церквою.
Подібні процеси відбуваються й у країнах Західної Європи. Масова міграція українців після 2022 року докорінно змінила життя місцевих громад. За словами єпископів, сьогодні пріоритетами є створення нових парафій, підготовка духовенства і мирян, євангелізація новоприбулих та уважне вивчення міграційних процесів.
В Іспанії українські громади перебувають під опікою Ординаріату для вірних Східних Католицьких Церков. Важливою подією став недавній візит Постійного Синоду УГКЦ до Мадрида та спільна Архиєрейська Божественна Літургія в катедральному соборі Альмудена. Одним із головних завдань залишається виховання нових священничих покликань серед української молоді.
Стрімко розвивається українське церковне життя й в Австрії. Якщо десять років тому тут діяло лише кілька душпастирських осередків, то нині богослужіння регулярно відбуваються вже у двох десятках громад. Окрім літургійного життя, активно розвиваються катехизація, молодіжне служіння, духовні центри та різноманітні програми підтримки українців, які пережили війну та вимушене переселення.
Американський континент: від збереження спадщини до місійного служіння
Єпископи Північної та Південної Америки говорили про виклики, які значною мірою є спільними для всіх діаспорних громад: секуляризацію, асиміляцію молодих поколінь, нестачу покликань і необхідність оновлення душпастирських моделей.
У Сполучених Штатах дедалі більше уваги приділяють переходу від моделі «етнічної Церкви» до відкритої місійної спільноти, здатної відповідати сучасним потребам української міграції.
У Канаді особливим викликом названо передачу віри молодому поколінню. Тут дедалі виразніше звучить прагнення, щоб Українська Греко-Католицька Церква не лише об’єднувала українців, а й активно євангелізувала канадське суспільство.
Бразильська митрополія звернула увагу на кризу покликань, ослаблення інституту сім’ї та потребу посилення праці з молоддю і родинами. В Аргентині головними труднощами залишаються величезна територія єпархії та значна розпорошеність українських громад, що спонукає до розвитку мирянського служіння й нових форм присутності Церкви.
Австралія та Океанія: Церква на величезних відстанях
Особливе місце займає Мельбурнська єпархія святих апостолів Петра і Павла, яка охоплює Австралію, Нову Зеландію та країни Океанії — територію площею майже 8,5 мільйона квадратних кілометрів.
Великі відстані між громадами спонукають поєднувати традиційне душпастирство із сучасними засобами комунікації, підтримуючи постійний зв’язок між духовенством і мирянами.
Водночас єпископ Микола Бичок наголосив на викликах, які добре знайомі багатьом українським громадам у світі: старіння парафій, асиміляція молоді, секуляризація, недостатнє залучення нових мігрантів до церковного життя та брак священників. Саме тому єпархія активно розвиває молодіжне служіння, залучає мирян до відповідальності за життя Церкви та планує її довготерміновий розвиток.
Одна Церква для українців у світі
Доповіді, представлені на Синоді, переконливо засвідчили, що попри різні історичні, культурні та соціальні обставини українські греко-католики по всьому світу прагнуть одного — зберегти віру, українську ідентичність і будувати живі християнські спільноти.
У центрі уваги практично кожної доповіді були душпастирство мігрантів і біженців, виховання молодого покоління, плекання священничих і монаших покликань, розвиток мирянського служіння та зміцнення єдності з матірною Церквою в Україні.
Саме тому головна тема цьогорічного Синоду — душпастирство покликань до священства і богопосвяченого життя — стала спільною ниткою, яка об’єднала досвід українських греко-католицьких громад на всіх континентах. Попри відстані, УГКЦ залишається єдиною духовною родиною, що продовжує свідчити про Христа та служити українському народові всюди, де він живе.
Михайло Гуцман
