Частина 2: Громада
На північно-західному березі найбільшого у світі за площею прісноводного озера Верхнє (англійською Lake Superior), розташоване місто Тандер-Бей.
Українці почали селитися на цій території на початку 1900-х років. У 1911 році там проживало приблизно 60 відсотків українців Онтаріо (1,856 із 3,078). У 1981 році його українське населення становило 14,015 осіб. Це співвідношення з часом зменшувалося, проте в наслідок війни місто Тандер-Бей побачило вагомий наплив українців.
Місцевий відділ Ліґи Українців Канади (ЛУК) розпочав свою працю ще в далекому 1950 році. При сприянні Василя Кахнича, 26 листопада 1961 року було організовано будівельний комітет, та через два місяці, за суму $4,600 придбано власний будинок на вулиці Робертсон. Я мала нагоду відвідати Український Дім ім. Степана Бандери, де зараз продовжується праця ЛУК. Найчастіше у домівці збираються члени Ліґи та танцювальна група “Чабан”, яка тут проводить проби та зберігає свою колекцію танцювальних костюмів.
Мені було приємно побачити, що до Тандер-Бей приїхало досить багато новоприбулих. З новим припливом також з’явилося зацікавлення брати участь у громадських подіях. Під час моєї подорожі я мала нагоду, разом з членами Ліґи Українців Канади в Тандер-Бей, брати активну участь у зборі коштів на оновлення дому та розбудову громади. Протягом двох днів (8 та 9 вересня), в Українському Домі ім. Степана Бандери зібралося понад 20 членів ЛУК. Всі працювали як мурашки: одні чистили і варили бараболю, другі терли твердий сир, треті місили тісто, яке пізніше було розтачане машинами. Зробивши начинку з бараболі і сиру, члени ЛУК формували маленькі кульки, щоб все було пропорційне і однакового розміру. Інші вирізували варениці і подавали тим, хто ліпив. А найкраще мені сподобалося, коли почали вигукувати “транспорт”, це означало, що таця з наліпленими варениками була готова до морозильника. Процес проходив дуже гладко, всі були спрацьовані. Вареники ще не заморозилися, як вже на соціальній мережі була реклама на замовлення. Вареники ще не розфасували, та навіть і не замерзли, як вже розпродались.
Центр на вулиці Робертсон також є домом для ансамблю “Чабан”, який розвиває українську культуру танцю та зберігає українські традиції вже понад 43 роки.
“Чабан” приймає танцюристів будь-якого віку, від малюків до старших 40-ка років. Виступи та концерти цього ансамблю не тільки розважають, але і вражають глядачів. Танцюристи мали змоги виступати на найбільших українських фестивалях по всій Канаді, в Сполучених Штатах Америки, Іспанії та Україні. Танцюристи ансамблю “Чабан” через танець доносять до глядачів красу та дух української культури і української спадщини в Канаді.
Неподалік Українського Дому ім. Степана Бандери, біля перехрестя ірландських вулиць МакТавіш і МакНотон також можна побачити приклад, як канадці підтримують українців. Українка Андрійка Варивода, яка проживає в місті Тандер-Бей, показала будинок, де місцевий житель розмалював свій житловий комплекс (sixplex) величезними соняшниками та українським прапором. Перший поверх жовтий, а другий синій, утворюючи величезний український прапор.
Споруда дійсно виглядає вражаюче патріотично як здалеку, так і зблизька.
У наступному числі ви дізнаєтеся про українську оселю «Карпати».
Далі буде.
Надія Ґерелюк
