Київ та Осло офіційно оголосили про запуск амбітного спільного проєкту — розгортання виробничих потужностей для виготовлення українських ударних безпілотників на території Норвегії. Це рішення не лише дозволить забезпечити ЗСУ тисячами дронів середньої дальності вже до літа 2026 року, а й фактично створить безпечний індустріальний осередок українського оборонно-промислового комплексу далеко від лінії фронту та російських ракетних атак.
Стратегічний тил
27 квітня 2026 року Міністерство оборони України підтвердило підписання угоди, яка може змінити правила гри у війні на виснаження. Згідно з документом, підписаним послом Норвегії Ларсом Рагнаром Аалерудом Гансеном та заступником міністра оборони України Сергієм Боєвим, у Норвегії буде налагоджено виробництво кількох тисяч безпілотників середнього ударного радіуса (mid-strike). Головна особливість проєкту полягає в географії. Поки українські заводи змушені працювати в умовах постійних повітряних тривог та підземного базування, норвезькі потужності пропонують стабільність, доступ до високотехнологічних компонентів і захищеність від атак. Це «Будуй з Україною» («Build with Ukraine») у дії: ініціатива, у якій українські бойові технології поєднуються з європейськими фінансами та промисловими можливостями.
Значення
Безпілотники, які виготовлятимуть у Норвегії, — це не звичайні FPV-коптери ближнього бою. Це системи «середнього ударного радіуса», призначені для дій у ближньому тилу противника на відстані від 50 до 200 кілометрів.
Експерти виділяють три ключові переваги цих апаратів:
1.Стійкість до РЕБ: дрони розроблені з урахуванням досвіду протидії найсучаснішим російським системам радіоелектронної боротьби.
- Бойове навантаження: на відміну від легких FPV, дрони середнього ударного радіуса здатні нести важчі боєприпаси, що робить їх ефективними проти бронетехніки, складів боєприпасів та систем протиповітряної оборони.
- Економічна ефективність: вартість одного такого дрона в рази нижча за високоточну ракету, однак він здатен виконувати подібні завдання з ураження цілей у тактичній глибині.
Подібні проєкти дозволяють Норвегії виробляти технології, які вже пройшли випробування боєм, а Україні — отримувати критично важливе озброєння для перехоплення ініціативи на фронті.
«Дякую Норвегії за системну підтримку та фокус саме на тих спроможностях, які критично потрібні Україні. Проєкти спільного виробництва та гарантованого забезпечення бригад дронами безпосередньо посилюють наші сили на полі бою. Норвегія отримує можливість виробляти технології, які довели свою ефективність, а Україна — дрони, необхідні для перехоплення ініціативи на фронті. Це справжнє win-win партнерство», — зазначив Міністр оборони України Михайло Федоров.
Фінансовий фундамент
Норвегія бере на себе повне фінансування проєкту. Кошти на виробництво виділяються додатково до раніше затвердженого пакета оборонної підтримки на суму близько $7 млрд на 2026 рік. Крім того, Осло планує спрямувати понад $1,5 млрд саме на закупівлю українського озброєння для потреб ЗСУ цього року.
Така модель фінансування є унікальною: західна держава не просто дарує стару техніку зі складів, а інвестує у виробництво нових систем, спеціально розроблених під потреби сучасної війни.
Шлях до літа 2026
Перші безпілотники норвезької збірки очікуються у розпорядженні Сил оборони України вже до літа 2026 року. На початковому етапі запрацює пілотна виробнича лінія, яку згодом планують масштабувати до тисяч одиниць. Співпраця також передбачає науково-дослідницьку складову. Українські розробники ділитимуться унікальними даними з поля бою, а норвезькі інституції, зокрема Норвезький інститут оборонних досліджень (FFI), сприятимуть удосконаленню систем навігації та рішень зі штучним інтелектом для безпілотників.
«Підтримка боротьби України — це найважливіше, що ми робимо для безпеки Норвегії. Це співпраця, яка є взаємовигідною для обох країн. Це важливий і конкретний крок до поглиблення норвезько-українського партнерства, який одночасно зміцнює оборонну промисловість Норвегії та дає Україні можливість виробляти дрони в безпечних умовах на території Норвегії», — наголосив міністр оборони Норвегії Торе Оншуус Сандвік.
Цей альянс формує важливий прецедент: Україна поступово переходить від ролі лише отримувача допомоги до технологічного партнера для країн НАТО. Виробництво в Норвегії — це не просто промислові потужності, а фактично страховий механізм для українського оборонно-промислового комплексу, який гарантує безперервність постачання «довгих рук» для Сил оборони України за будь-яких обставин.
Олександра Чорна
