Тимчасова повірена у справах США в Україні Джулі Девіс йде з посади, розчарована відсутністю підтримки Києва адміністрацією Трампа. Про її заяву стало відомо наприкінці квітня цього року. Це вже третя знакова втрата для Державного департаменту США в українському питанні за останні роки. Послідовний вихід професійних кадрових дипломаток свідчить про глибоку кризу довіри між Білим домом та кар’єрною дипломатією, що ставить під загрозу стабільність східноєвропейського фронту.
Девіс стала третьою жінкою на посаді очільниці місії, чия кар’єра в Україні обірвалася через конфлікт із зовнішньополітичним курсом американського президента. Цей «тренд» висвітлює не лише розбіжності щодо війни з Росією, а й систематичне ігнорування традиційних дипломатичних каналів адміністрацією 47-го (і 45-го) президента США.
Третя хвиля: Випадок Джулі Девіс
Джулі Девіс, ветеранка дипломатичної служби з 30-річним стажем, була призначена на посаду у складний перехідний період. Її репутація «кризового менеджера» мала забезпечити безперебійний зв’язок між Києвом та Вашингтоном. Проте, за даними джерел Financial Times, останньою краплею для неї стало тотальне ігнорування з боку Білого дому.
Девіс, яка паралельно обіймала посаду посла на Кіпрі, дізналася про нові призначення у своєму відомстві не з офіційних депеш, а зі стрічки новин. Більше того, її звіти про потреби України в артилерії та ППО, як стверджують інсайдери, залишалися без відповіді місяцями. Офіційна позиція Держдепу — «плановий вихід на пенсію» — виглядає непереконливо на тлі її різких закритих коментарів про «скорочення підтримки до критичного рівня».
Від Йованович до Брінк
Щоб зрозуміти вагу відставки Девіс, варто поглянути на її попередниць. Цей ланцюг подій почався ще у 2019 році з Марі Йованович. Тоді адміністрація Трампа організувала проти неї масштабну кампанію дискредитації. Професійна дипломатка, яка боролася з корупцією в Україні, заважала «тіньовій дипломатії» Руді Джуліані. Її відкликання стало прелюдією до першого імпічменту Трампа і наочно продемонструвало: лояльність для цього Білого дому важливіша за експертизу.
Другий удар стався у квітні 2025 року, коли посаду залишила Бріджит Брінк. На відміну від Йованович, Брінк пішла сама, публічно заявивши, що не може «сумлінно втілювати політику», яка тисне на жертву агресії (Україну), щоб та йшла на територіальні поступки. У своїй колонці для Detroit Free Press Брінк прямо звинуватила адміністрацію у заохоченні агресора.
Дипломатична машина дає збій
Головна претензія всіх трьох дипломаток полягає у зміні самої архітектури прийняття рішень. За часів Трампа Державний департамент часто опиняється на узбіччі. Питання війни та миру вирішуються у вузькому колі радників, часто без залучення фахівців, які знають регіональну специфіку.
Для України це означає втрату «адвокатів» усередині американської системи. Посол — це не просто посередник, це людина, яка пояснює контекст. Коли професіонали рівня Девіс або Брінк йдуть, їхні місця часто займають політичні призначенці, чиє завдання — не аналізувати ризики, а лише виконувати директиви, якими б суперечливими вони не були.
Іран замість України?
Відставка Девіс відбувається на тлі тривожного для Києва зсуву пріоритетів Вашингтона. Аналітики зазначають, що адміністрація Трампа все більше фокусується на ескалації з Іраном, розглядаючи війну в Європі як «непотрібний тягар», якого треба позбутися будь-якою ціною.
Стратегія «мир через силу», яку декларує Білий дім, на практиці часто перетворюється на тиск на президента Зеленського щодо «заморозки» конфлікту. Дипломати, які виховувалися на ідеалах трансатлантичної єдності та непорушності кордонів, не вписуються в цю нову реальність «транзакційної політики».
Наслідки для Києва
Порожнє крісло посла (або присутність лише тимчасових повірених) послаблює позиції України. Це створює умови для непорозумінь, запізнілих реакцій та стратегічних помилок.
Коли йдуть люди з тридцятирічним досвідом, це означає, що система зламана. Для України це сигнал, що традиційні методи переконання Вашингтона більше не працюють.
Відставка Джулі Девіс це не просто кадрова зміна. Це симптом того, що американська дипломатія в Україні остаточно переходить у режим «ручного управління» з Білого дому. Три жінки, Йованович, Брінк та Девіс, стали символами спротиву професійного апарату проти політики, яку вони вважають руйнівною для інтересів США та безпеки світу.
Сьогодні Київ стоїть перед викликом: як будувати стосунки з партнером, чия дипломатична машина втрачає своїх найкращих пілотів саме в той момент, коли турбулентність досягла максимуму.
Олександра Чорна
