24 квітня, 2026 р. у Олд Міл Наукове Товариство імені Шевченка в Канаді організувало доповідь професора Адріяна Івахіва, присвячена екологічним наслідкам Чорнобильської катастрофи та їхньому зв’язку з сучасною російсько-українською війною. Подія стала нагодою не лише згадати трагедію 1986 року, але й переосмислити її значення для майбутнього України та світу.
Доповідь відкрила голова Наукового товариства ім. Шевченка в Канаді Даґмара Турчин-Дувірак, яка привітала гостей і підкреслила особливу актуальність теми. Вона нагадала, що цього року минає сорок років від аварії на Чорнобильській атомній електростанції — події, яка назавжди змінила життя мільйонів людей.
«Для мене ця тема є особливо близькою, — зазначила вона. — У дні катастрофи я перебувала в Києві й добре пам’ятаю атмосферу невідомості, страху та тривоги, що охопила людей».
Головним доповідачем вечора став професор Адріян Івахів — науковець українського походження, дослідник екології, культури та медіа, який багато років працює у сфері так званих екологічних гуманітарних наук.
У своїй доповіді професор Івахів наголосив, що Чорнобильська катастрофа стала не лише техногенною аварією, але й важливим політичним і культурним переломом.
Він пригадав власні переживання тих років: як молодий українець у Канаді, він відчував, що події в Україні раптом перестали бути далекими. Радіація, за його словами, «перетинала кордони швидше, ніж люди», демонструючи, наскільки взаємопов’язаним є сучасний світ.
Через кілька років після катастрофи дослідник отримав можливість поїхати до України, де розпочав свої перші дослідження впливу Чорнобиля на культуру та суспільство. Саме цей досвід став початком його багаторічної наукової роботи.
Вчений наголосив, що катастрофа спричинила хвилю екологічних протестів у Радянському Союзі. В Україні ці рухи з часом переросли в ширший національний рух.
«Без Чорнобиля, можливо, не було б незалежної України в тому вигляді, який ми знаємо», — підкреслив він.
Професор Івахів розглянув Чорнобиль як частину ширшої історії розвитку сучасних технологій.
Атомна енерґетика, пояснив він, була результатом гонки між наддержавами під час холодної війни. Технологічний проґрес часто сприймався як символ сили, а наука фактично виконувала роль нової «релігії» у радянській системі.
Однак за цим проґресом приховувалися ризики. Аварії, екологічні катастрофи та приховування інформації стали темною стороною технічного розвитку.
Доповідач також звернув увагу на роль імперіалізму в історії екологічних криз. За його словами, боротьба за ресурси, землю та енерґію протягом століть формувала світову політику.
Сучасні війни, зокрема російсько-українська, мають не лише політичний, але й екологічний вимір.
Окрему увагу професор приділив сучасній війні Росії проти України, назвавши її «екологічною війною».
На його думку, це пов’язано з кількома факторами:
- руйнування інфраструктури та природних ресурсів
- забруднення ґрунтів і вод
- знищення сільськогосподарських земель
- загрози для атомних об’єктів
Він наголосив, що екоцид — знищення природного середовища — часто супроводжує геноцид або етноцид.
«Україна — це не лише територія, а союз людей і землі, який формувався століттями», — зазначив дослідник. Саме тому українці так наполегливо захищають свою землю — не лише як державу, але й як екологічний простір життя.
Особливий інтерес викликала частина доповіді, присвячена Чорнобильській зоні відчуження.
Колись вона була місцем трагедії, але з часом стала унікальним екологічним простором. У зоні відновилася дика природа: з’явилися вовки, олені, дикі коні.
Проте водночас зона стала символом нової глобальної реальності — світу, де промислові катастрофи можуть перетворювати цілі території на непридатні для життя.
Під час російського вторгнення у 2022 році територія зони знову опинилася під загрозою. Це показало, наскільки небезпечним може бути поєднання війни та ядерних технологій.
У своїй лекції професор Івахів також торкнувся поняття «антропоцен» — терміна, який описує сучасну епоху, коли діяльність людини стала визначальним фактором змін на планеті. Він пояснив, що індустріалізація, використання викопного палива та масове виробництво залишили геологічний слід у земних шарах.
Серед головних наслідків цієї епохи:
- зміна клімату
- деґрадація екосистем
- конфлікти за ресурси
- міґраційні кризи
За словами вченого, Україна сьогодні перебуває на передньому краї цих процесів.
Попри складність теми, завершення доповіді мало оптимістичний характер.
Професор звернув увагу на мистецькі та культурні проєкти, що осмислюють війну та її наслідки. У своїй книзі «Terra Invicta» («Непідкорена земля») він разом з іншими дослідниками аналізує, як українські художники й науковці переосмислюють зв’язок між людиною та землею.
Особливо символічною стала цитата з одного мистецького проєкту:
«Ми садимо сад, щоб мати що втрачати».
Ці слова, за його переконанням, відображають сутність українського спротиву — прагнення не лише вижити, а й зберегти життя, культуру та природу.
У підсумку доповідач наголосив на важливості гуманітарних наук у розумінні екологічних проблем. Екологія — це не лише природничі дослідження, але й питання культури, пам’яті та ідентичності. Україна, яка пережила Голодомор, Чорнобиль і нинішню війну, має унікальний досвід, що може стати важливим уроком для всього світу.
Захід завершився жвавою дискусією, під час якої учасники ставили запитання про майбутнє зеленої енерґетики, роль медіа та виклики штучного інтелекту.
Професор Івахів підкреслив, що перехід до екологічно безпечного суспільства можливий, але потребує відповідальної політики, міжнародної співпраці та зміни суспільних пріоритетів.
«Ми стоїмо перед вибором, — зазначив він. — Або навчимося жити відповідально, або зіткнемося з новими катастрофами».
Михайло Гуцман
