Нещодавні успіхи України на фронті та дедалі ефективніші удари по російській військовій логістиці свідчать про поступове послаблення переваги Москви на полі бою. Попри те, що російські війська продовжують повільне просування на Донеччині, яка залишається головним напрямком їхнього наступу, експерти відзначають зміну тенденції на користь України. На їхню думку, якщо нинішня динаміка збережеться, Кремль може опинитися перед необхідністю ухвалювати складні політичні та військові рішення.

2-го червня речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що бойові дії можуть завершитися «війну можна завершити до кінця року або до кінця дня», якщо Київ погодиться вивести війська з окупованих територій, які Москва вважає своїми. Водночас низка експертів переконана, що якщо Україна зможе підтримувати нинішній рівень тиску протягом найближчих місяців, а Росія не адаптується до нових умов, Москва опиниться перед вибором: або вдатися до політично ризикованої масштабної мобілізації, або повернутися за стіл переговорів.

Лінія Фронту

За даними американського аналітичного центру – Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW), війна від кінця 2023 року залишається переважно позиційною, без значних оперативних проривів з обох сторін. За оцінками інституту, ні Росія, ні Україна не змогли зосередити достатню кількість піхоти та важкої техніки поблизу фронту для проведення масштабних маневрових операцій. Водночас статистика свідчить про суттєве зменшення та сповільнення російських територіальних здобутків. За даними ISW, від початку 2026 року до 26 травня російські війська захопили 104 квадратні кілометри української території. Для порівняння, за аналогічний період 2025 року цей показник становив 1,619 квадратних кілометрів.

За даними українського OSINT-проєкту DeepState UA, минулого тижня російські війська втратили близько 40 квадратних кілометрів території на напрямках у Донецькій, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Це є найбільшою тижневою втратою для РФ із кінця 2023 року. Аналітики також зазначають, що у травні Росія змогла захопити тільки 20 квадратних кілометрів української території, що є найнижчим місячним показником із осені 2023 року. Водночас DeepState UA фіксує локальні успіхи українських сил на півдні Донецької області, а також у окремих районах Запорізької та Дніпропетровської областей.

Український військовий аналітик Іван Ступак вважає, що одним із ключових напрямків бойових дій залишається район Запоріжжя — великого міста, де до повномасштабного вторгнення проживало близько 700 тисяч людей. За його словами, українським силам вдалося зупинити російський наступ приблизно за 20 кілометрів від міста. Водночас, на його думку, цього літа головною ареною бойових дій може стати Костянтинівка — одне з трьох великих міст Донеччини, що залишаються під контролем України разом із Краматорськом та Слов’янськом.

Ступак переконаний, що Росія має обмежені шанси вийти на Краматорськ чи Слов’янськ уже цього року. За його оцінкою, навіть захоплення Костянтинівки у 2026 році стало б для Москви суттєвим військовим досягненням. Водночас він зазначає, що за нинішніх темпів бойових дій бої за Слов’янськ і Краматорськ навряд чи розпочнуться раніше ніж наступної весни.

Дрони та логістика

Експерти пов’язують покращення позицій України насамперед із розвитком безпілотних технологій та здатністю завдавати ударів по російській логістичній інфраструктурі. Росія поступово втрачає свою колишню перевагу в сегменті дронів середньої дальності. Масовані штурмові операції, які проводить російська армія, дедалі рідше дають відчутний результат, а ефективність наступальних дій на багатьох ділянках фронту помітно знизилася.

Україна також значно розширила свої можливості завдавати ударів по цілях у глибокому тилу противника. Повідомляється, що українські безпілотники досягають об’єктів на відстані до 150 кілометрів від лінії фронту, зокрема й сухопутного коридору, що з’єднує Росію з окупованим Кримом.

За даними Bloomberg, минулого місяця Україна здійснила рекордні 30 ударів по об’єктах російської нафтової інфраструктури, вразивши термінал у Новоросійську та вісім із десяти найбільших нафтопереробних заводів Росії. Минулого тижня Україна також оголосила про початок так званої «логістичної блокади», метою якої є посилення тиску на тилові райони Росії та зниження її здатності проводити активні наступальні операції.

За оцінкою Institute for the Study of War, послідовне знищення українськими силами російських радарів і систем протиповітряної оборони відкриває можливість для подальших ударів по інших критично важливих об’єктах у глибокому тилу РФ. Російські військові блогери також визнають, що українські удари створюють дедалі серйозніші логістичні труднощі, спричиняючи дефіцит пального та ускладнюючи ротацію особового складу й постачання боєприпасів.

Проросійський Telegram-канал «Рибар», який має значну аудиторію, повідомляє, що українські атаки дронів створюють проблеми, які виходять далеко за межі перебоїв із пальним та постачанням у Криму. Інший російський військовий канал «Донецька піхота» заявив, що кампанія українських безпілотників фактично підірвала традиційне уявлення про безпечний тил. «Тепер навіть у глибокому тилу будь-яка ціль є досяжною. У найближчі шість місяців, із розвитком технологій, це пошириться ще далі, зокрема на Ростовську область Росії», — йдеться у повідомленні.

На думку Ступака, кампанія із застосування безпілотників лише посилюватиметься після отримання Україною нового пакета європейської допомоги на суму 45 мільярдів євро, з яких 6 мільярдів передбачено саме на виробництво та закупівлю дронів. За його словами, Україна нині запускає близько 5,500 безпілотників щодоби. «Стіна дронів» працює. Крім того, безпілотники дедалі більше автоматизуються, і один оператор уже може одночасно керувати двома-трьома апаратами в повітрі. Усе це впливає на ситуацію на фронті», — зазначив Ступак.

Проблема людських ресурсів

Обидві сторони продовжують відчувати труднощі з поповненням особового складу на тлі війни, що триває вже п’ятий рік. За оцінками американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (Center for Strategic and International Studies (CSIS) ), загальні втрати Росії вбитими та пораненими сягнули приблизно 1,2 мільйона осіб. Окремий підрахунок, проведений незалежним виданням Mediazona спільно з Російською службою BBC, підтвердив загибель понад 221 тисячі російських військовослужбовців.

Щоб уникнути нової хвилі мобілізації, яку вважають надзвичайно непопулярною, Москва дедалі частіше використовує приховані методи комплектування армії, зокрема значні фінансові виплати для малозабезпечених громадян Росії та іноземців.

Україна востаннє оприлюднила офіційні дані про втрати в лютому, повідомивши про загибель 55 тисяч військовослужбовців. Водночас проєкт Ukraine Losses, який веде облік на основі відкритих джерел, оцінює кількість загиблих у понад 97,869 осіб.

Переломний момент чи ні?

Попри певні тактичні успіхи України, експерти наголошують, що для суттєвої зміни ситуації Києву необхідно тривалий час зберігати перевагу над противником.

Іван Ступак зазначає, що Україна наразі не має ресурсів для масштабного наступу з метою звільнення всіх окупованих територій. «Економіка і суспільство виснажені. Будь-який серйозний наступ потребував би сотень танків, тисяч військовослужбовців та потужної авіаційної підтримки, а таких ресурсів сьогодні немає», — наголосив він. На його думку, найближчим завданням Києва є насамперед стримування російського просування, а не проведення великого контрнаступу.

З цією оцінкою погоджується й російський програміст Руслан Левієв, засновник моніторингової групи Conflict Intelligence Team (СІТ). Він вважає, що Україна поки що не диктує умови на полі бою. «Для російської армії виникають нові виклики та загрози, до яких їй доведеться адаптуватися. Не виключено, що вона не впорається з цими викликами, і тоді проблема стане набагато гострішою», — сказав він. У найгіршому для Кремля сценарії доведеться обирати між масштабною мобілізацією, яка може не дати очікуваних результатів, та припиненням бойових дій із переходом до дипломатичного врегулювання.

Надя Ґерелюк