Усе в цьому світі взаємопов’язано, особливо, коли це стосується ґлобальних подій. Російсько-українська війна неабияк упливає на світову геополітику. Протистояння демократії та авторитаризму, здається, набуло пікового моменту. Про це свідчить відвертий шантаж кремлівського диктатора ядерною зброєю.
Жовтень-листопад 2024-го – під знаком змін у США, країні, від якої залежить напрям вектора світової цивілізації. Йдеться, звісно, про президентські вибори, заплановані на 5листопада. «Українську карту», скроплену кров’ю, намагаються використати і демократи, і республіканці. Найбільшу тривогу викликає ізоляціоністська риторика «трампістів», їхнє намагання позиціонувати США поза конфліктом.
Те, що нині відбувається в Сполучених Штатах Америки, схоже на суцільну політтехнологію. «Ґешефмахери» передвиборчої кампанії Трампа намагаються зробити її за рахунок України. У штатах запекло борються за 8% тих виборців, хто може змінити свою точку зору. На тлі підтримки нашої держави, яку демонструє словом і ділом теперішня американська адміністрація, Трамп заявляє: виберіть мене і ядерної війни не буде. Вже й сумніву немає, що путін зі своїми недавніми ядерними погрозами – технологічна лялька «на підтанцівці» у Трампа. Його роль – нагнати на довірливого американського виборця якомога більше страху, щоб схилити віддати голос за «рятівника»-республіканця.
На думку українського політолога Вадима Денисенка, нам у тих заокеанських перегонах не можна робити ставку на одну партію: демократам нині складно грати з Україною, а серед республіканців немає кістяка впливових гравців, готових тепер бодай нас почути. Навіть за умови перемоги демократки Камали Гарріс матимемо справу з республіканським Конґресом. Своєю напруженістю ситуація близька до сумнозвісного «кольчужного скандалу».
Ці політичні загострення відбуваються в переломний момент: українське військо вкрай потребує дозволу бити далекосяжними ракетами по арсеналу зброї в глибині російської території. Цього смертельно боїться кремлівський карлик зі своєю камарильєю. Бо вже переконався, як влучно українці «лускають» російські арсенали зброї. Попри песимізм багатьох політиків та воєнних експертів, все ж є надія, що ці обмеження для України офіційно знімуть до кінця нинішньої осені. Зокрема, таке сподівання в коментарі «Голосу Америки» висловив міністр закордонних справ Великої Британії Девід Ламмі.
Турбулентності світовій політиці додало недавнє засідання Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Чи не найбурхливіше за останні роки. Виступи представників різних країн відзначалися граничною радикальністю та визначеністю. Позицію Європейського Співтовариства озвучив президент Європейської Ради Шарль Мішель, який недвозначно заявив, що російсько-українська війна загрожує не лише народу України, а й кожному європейцю.Тому ЄС виконає своє зобов’язання повернути Україні справедливий і тривалий мир. Президент Євроради вкотре наголосив: у світовій політиці росіяни використовують жорстку силу, замість того щоб скористатися силою права.
В цей період турбулентності українська делеґація на чолі з Президентом Володимиром Зеленським дуже сподівалася на результативність офіційного візиту до Вашинґтону. Так, очікування отримати від США дозвіл використовувати далекобійні ракети для враження військових об’єктів у глибині території росії, на превеликий жаль, не справдилися. Проте є й добра новина: підтвердження нового пакета військової допомоги на 2,4 мільярда доларів від президента Джо Байдена. Дехто схильний вважати це «відкупною». Хай там як, але, як кажуть, ще не вечір і Байден на прощання, навіть у той короткий період від оголошення результатів президентських виборів до інавґурації нового президента США, ще може сказати своє ваговите слово.
А що ж Трамп? Володимир Зеленський продовжив свій офіційний візит на один день і таки зустрівся з головним республіканцем. Перед тим той висловлювався різко: мовляв, нинішнім візитом Зеленський ледь не свідомо «підігрує» у виборчих перегонах його противникам-демократам. «Медійний слід» од цієї зустрічі доволі нечіткий. Соцмережами шириться висловлювання Трампа, яке він як підсумок озвучив одному з видань: «Ми обидва хочемо, щоб це (російсько-українська війна, – авт.) закінчилося, і ми обидва хочемо, щоб була укладена справедлива угода. Вона має бути справедливою. І я думаю, що це станеться в потрібний час».
А тимчасом технологи «шаленого республіканця» продовжують спрямовувати наративи його передвиборчого мітинґування в русло «примирення з росією», яку, мовляв, «перемогти неможливо». Чого лишень вартий недавній трампівський пасаж про Україну «в суцільних руїнах» і її «мертвий» народ. Але Дональду варто не забувати: нас «ховають» і «відспівують» уже не одне століття. Тліють десь по смітниках історії останки «поховальників» і «відспівувачів», а Україна є! Попри нові виклики, нові хвилі турбулентності – живе й житиме!
Микола Гриценко,
«Хвиля Десни»
