Як треба розуміти слова путіна «вся Україна — наша»? Власне, так само, як і все інше, що він казав раніше або ще скаже в майбутньому — ніяк. Усім уже зрозуміло, що росія веде проти України не одну, а три окремі війни: на землі — вздовж лінії фронту, у повітрі — ракетами та дронами, а також в інформаційному просторі.
Це різні війни, які мають спільну мету: зламати волю українців до спротиву, щоб вони самі почали тиснути на владу з вимогами здатись путіну.
Будь-який публічний виступ путіна — лише один з актів інформаційної війни проти України. росія не може перемогти наших військових на фронті. Вона не може знищити ракетою кожен будинок, школу чи дитячий майданчик у всіх містах. Але, за задумом кремля, ці хаотичні атаки мають створити потрібний інформаційний фон: мовляв, опір не має сенсу, і єдиний шлях до припинення жахіть — вимагати від влади капітуляції.
У цьому контексті слова путіна про те, що «вся Україна — наша», — це не політична заява і не геополітичне бачення. Це — ще один інформаційний снаряд. Його мета — вразити психіку, а не аналітичне мислення. Це спроба посіяти страх, зневіру і втому.
Всі виступи путіна щодо України без винятку — про одне: змусити українців повірити, що їм не лишилось іншого вибору, як здатися. російському диктатору хочеться, щоб йому вірили українці, яких він щодня намагається вбивати. Тому не варто шукати прихованих сенсів у його словах. Там немає нічого, окрім чергової суміші брехні, залякування та маніпуляцій. І не буде.
Кожного разу, коли в новинах читаєте чергове: «путін сказав…» — просто згадайте: путін завжди бреше. І брехатиме далі. Спитайте, наприклад, у іранців. Лише кілька місяців тому путін підписав із Тегераном договір про стратегічне партнерство в обмін на поставки «шахедів». Як їм тепер — з таким «партнером»?
Микола Княжицький, «Хвиля Десни»
