З глибоким сумом родина Лесі Швалюк повідомила про її відхід з життя 3 квітня 2026 року, у віці 75 років.
Леся Швалюк народилася 15 листопада 1950 року у Вінніпезі у родині Володимира та Ніни Боднарчук (Жук), за рік після їх прибуття до Канади. Вона навчалася у школі Святого Миколая (Immaculate Heart of Mary) та закінчила середню освіту у St. John’s High School. 15 травня 1971 року вона вийшла заміж за Нельсона Швалюка, з яким прожила майже 55 років, виховала двох дітей – Оксану та Володимира Швалюків – і у 2021 році стала бабусею.
Леся розпочала професійну кар’єру після закінчення програми ліцензованого практичного медсестринства в Ред-Рівер коледж (Red River Community College), працюючи у клініці доктора С. Грушовица. З 1978 року вона присвятила 17 років роботи у YM-YWCA North Branch, де починала як викладачка дитячого садка і завершила як керівниця філії, очолюючи її протягом 10 років. Вона не лише сприяла розвитку молодих фахівців, а й представляла Канаду як тренерка у 1992 році в Угорщині, передаючи свій досвід і професіоналізм міжнародним колегам.
Леся залишила довготривалий і незгладимий слід у житті української спільноти Канади. Вона була довголітньою головою Ради Конґресу Українців Канади (КУК) Манітоби а останніми роками виконувала роль її скарбника, працювала майже двa десятиліття виконавчою директоркою Шевченківської Фундації, активно уділялась в Товаристві “Освіта”, в Манітобському Агенстві Двомовного Навчання при Публічних Школах, в Українському Агентстві Усиновлення Дітей, очолювала Екзекутиви Канадійського Українського Інституту Просвіта й брала участь в численних інших організаціях і комітетах, включно з комітетом із вшанування пам’яті Голодомору та комітетом зі стратегічного планування, організовувала важливі культурні та освітні події, зустрічала ряд політичних постатей і почесних гостей, включно з Президентом України Віктором Ющенком, і надихала своєю енергією нові покоління української молоді.
Від раннього дитинства Леся була активною членкинею Спілки Української Молоді (CУM). Протягом десятиліть вона займала численні посади на місцевому, національному та світовому рівнях. Продовж довгих років Покійна Леся очолювала Вінніпезький Осередок СУМ, займала різні пости в Крайові Управі СУМ в Канаді та була заступницею голови Центральної Управи СУМ. Вона організовувала й провадила літні табори, вишколювала виховників і передавала молоді цінності українського патріотизму й культури, провідницькі навички й важливість приналежності до громади.
Ще замолоду, Леся викладала українські танці у в український греко-католицькiй церквi Пресвятого Духa й Св. Йосафата у Шоал-Лейк, щороку присвячуючи цьому час і енергію. Тут і запізналась зі своїм чоловіком, з яким прожила майже 55 років.
Покійна Леся й активно працювала у ряді канадських загальнонаціональних і міжкультурних організаціях: була членкинею рад “Manitoba Adolescent Treatment Centre”, “Winnipeg Child and Family Services”, “Seven Oaks Hospital”, “Canadian Mental Health Association” та брала участь у “Canada-Ukraine Legislative Intergovernmental Program”. За свою невтомну громадську працю Леся отримала численні нагороди, серед яких медаль Тараса Шевченка (2007), медаль «За шляхетну працю та доброчинність» від Президента України Віктора Ющенка (2009), нагороду «Лідер року» YMCA, Community Service Award міста Вінніпег, медаль Queen Elizabeth II Diamond Jubilee, нагороду “Булава” від КУК Манітоби та численні відзнаки від провінції Манітоби.
Є люди, чиї сліди відчутні у всьому, до чого вони торкаються. Леся Швалюк була саме такою людиною, людиною великої душі, невичерпаної енергії й надмірної сили. Вона вносила в кожне обговорення виважену мудрість і спокійну силу, а її принциповість, непохитність та відданість справі надихали оточуючих. Все, до чого вона спонукала інших, вона виконувала власним прикладом. Леся щиро любила Україну та українську громаду. Вона була наставницею, довіреною особою і справжньою подругою для багатьох. Її відданість громаді, активна її праця і невтомна енергія залишають довготривалу спадщину, що надихатиме майбутні покоління лідерів.
Висловлюємо глибоку повагу та співчуття чоловіку Нельсону, дітям Оксані та Володимиру та всій родині. Нехай у цей нелегкий для них час, наша підтримка, наші молитви і добрі слова будуть їм опорою. Пам’ять про Лесю Швалюк житиме у серцях усіх хто мав честь працювати з нею, і буде дороговказом для тих, хто прагне служити громаді та розвивати українську культуру у світі.
Спи спокійно, дорога Подруго, без тривог, з нами Бог! Нехай канадська земля буде тобі пухом.
Вічна й світла пам’ять Лесі Швалюк!
Мирослава Підгірна
