28 березня 2026 року Українсько-Канадський Дослідчо-Документаційний Центр (УКДДЦ) провів свої річні загальні збори, які стали важливою нагодою підсумувати надзвичайно плідний рік, відзначити досягнення організації та окреслити амбітний курс на майбутнє. У центрі уваги були звіти про діяльність, стан архівної роботи, стратегічні виклики, а також вибори нової розширеної Ради директорів.
Серед важливих рішень, ухвалених під час зборів, було затвердження нового складу Ради директорів і вибори нового голови Дирекції Центру. Після звіту номінаційного комітету, який представив Богдан Онищук, члени організації підтримали новий склад Ради директорів, а головою було обрано Романа Ващука. Його обрання знаменує початок нового етапу в розвитку УКДДЦ та етапу, що поєднує повагу до напрацьованої спадщини з модерним стратегічним баченням.
Підсумки року: збереження минулого для майбутніх поколінь
Зі змістовним і водночас дуже особистим звітом виступила президентка, яка завершила свою каденцію, Iрина Ревуцька. У своєму звіті вона підкреслила, що протягом багатьох років УКДДЦ послідовно реалізує свою місію, а саме «зберігати минуле для майбутніх поколінь». У 2025 році ця місія втілювалася через розвиток усноісторичних проєктів, створення виставок, проведення вебінарів і публічних лекцій, впорядкування архівів, видання книжок та дослідницьких матеріалів. Центр і надалі залишається надійним джерелом оригінальних матеріалів для науковців, студентів, документалістів, журналістів, вчителів та всіх, хто досліджує історію Голодомору-ґеноциду, чи Україну в Другій Світові Війні, та історію українців Канади. Особливо було наголошено на тому, що усноісторичні проєкти УКДДЦ уже стали зразком для академічних досліджень і використовуються в університетських програмах та докторських працях. Окремо пролунали щирі слова подяки на адресу членів Ради, виконавчого комітету, працівників, архівістів та волонтерів, чия відданість зробила можливими успіхи не лише 2025 року, а й попередніх років.
Архівний комітет це серце організації, тому важливе місце на зборах посів звіт цього комітету, який представила архівістка УКДДЦ Наталка Мисакович. Звіт яскраво продемонстрував, що саме архівна праця залишається основою діяльності Центру. Йдеться не лише про збереження документів, світлин і відеоматеріалів, а про фіксацію живої пам’яті поколінь українців у Канаді та світі.
Серед прикладів діяльності Архівного комітету у 2025 році варто відзначити участь у міжнародних конференціях, зокрема у Конґресі Українського Kанадського Kонґресу (KУK) та конференції Консорціуму української спадщини Північної Америки та організацію та проведення наукових і публічних заходів, серед яких лекція «За залізною завісою: створення моди в радянській Україні», презентація книги «Жінки Равенсбрюка: голоси в’язнів», а також низка доповідей, присвячених історії Голодомору та української діаспори. Також проводилася активна підтримка дослідників з Канади, України, США та Європи, які працювали з архівними фондами Центру. Поповнення архівних колекцій цінними матеріалами, зокрема архівом д-ра Олександри Копач, документами Української медичної асоціації, особистими фондами та родинними архівами та продовження масштабних проєктів усної історії, таких як «Усна історія українців Канади», «Українці за вибором», а також запис свідчень про російське вторгнення в Україну 2022 року. Пiд час року проводилося оцифрування відео-колекцій, зокрема архіву фільмів студії «Канукр Фільм», та впорядкування історичних матеріалів для онлайн-доступу. Члени архiвного комiтету продовжували роботу над унікальними документальними збірками, включно з транскрипцією листів свідків Голодомору (проєкт «Листи Маняка») та створенням виставок, таких як “Мої Ді-Пі Спомини” та “Україна в руїнах”, що поєднують історичні джерела з сучасним осмисленням подій.
Виклики простору та стратегічної стійкості
Серед важливих тем загальних зборiв було питання майбутнього розміщення Центру у зв’язку із запланованою реконструкцією будівлі Інституту Св. Володимира за адресою 620 Spadina Avenue, де УКДДЦ розташований уже багато десятиліть. Було підкреслено необхідність ухвалити своєчасне рішення щодо тимчасового переміщення архівів та операційної діяльності, а також визначити, чи залишатиметься Центр у цій історично важливій локації після завершення реконструкції. Члени організації також обговорили перспективи участі в пілотному проєкті “Temerty Sustainability Program” при Шевченківській фундації, який спрямований на підтримку довготривалої стійкості українських культурних та спадщинних інституцій. Для цього важливим кроком стане оновлення стратегічного плану УКДДЦ.
Окрему увагу під час зборів приділили міжнародним партнерствам та збереженню історичної пам’яті. Тривала співпраця з Національним музеєм Голодомору-геноциду у Києві й надалі приносить вагомі результати. Документальний фільм Жнива розпачу (Harvest of Despair) залишається частиною музейної експозиції, а нещодавно відреставровані свідчення очевидців Голодомору 1985 року отримали нове цифрове життя та стали доступними для дослідників і педагогів. Ці проєкти вкотре підтверджують, що УКДДЦ не просто зберігає документи, він зберігає голоси, людські долі та історичну правду.
Нова Рада директорів і стратегічне бачення Романа Ващука
Одним із важливих моментів загальних зборів стало обрання Романа Ващука, головою Дирекцiї Українсько-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру. У своєму виступі він подякував попередньому керівництву за багаторічну працю та окреслив цікаві й далекоглядні ініціативи розвитку, які мають визначити новий етап діяльності Центру.
Серед ключових напрямів, окреслених новим головою, це оновлення роботи Ради директорів та залучення нових членів через стратегічне планування навесні 2026 року, а також професіоналізація архівної діяльності шляхом залучення фахового архівіста при одночасному збереженні сильної волонтерської бази. Важливим пріоритетом стане посилення управлінських та операційних механізмів відповідно до вимог грантодавців і донорів, прискорення цифровізації фондів і створення сучасної, гнучкої веб-платформи для ширшого доступу до матеріалів.
Окрему увагу буде приділено розвитку УКДДЦ як національного центру досконалості, здатного підтримувати інші архівні установи Канади, а також поглибленню співпраці з музеями України, зокрема у сфері збереження пам’яті про Голодомор та Другу світову війну. Нове бачення також передбачає розвиток наративів на основі архівних матеріалів через подкасти та YouTube, активну співпрацю з молодими дослідниками магістерського та аспірантського рівня (MA та PhD), а також посилення зв’язків із генеалогічною спільнотою українців Канади. Це бачення поєднує в собі сучасні технології, міжпоколіннєву взаємодію та національний масштаб.
Річні загальні збори 2026 року засвідчили, що УКДДЦ вступає в новий, надзвичайно важливий етап свого розвитку. Маючи потужний архівний фундамент, міжнародні партнерства, визнання в академічному світі та нове стратегічне бачення, Центр готовий не лише зберігати минуле, а й формувати майбутнє українсько-канадської історичної пам’яті. Збори завершилися атмосферою вдячності, спадкоємності та оптимізму. Для інституції, покликаної берегти історію, це справді початок нового важливого розділу її власної історії.
Надя Ґерелюк
Фото: Уляна Плавущак
Підзамецька
