Таку назву має книга Андрія Семотюка, яку презентували 27 жовтня в приміщенні Канадсько-української мистецької фундації. Порівняно невелика зала наповнена вщерть. Звучить українська народна пісня “Вівці мої вівці”. А на всіх споглядає сама винуватиця урочистості — всесвітньо відома оперна співачка українського походження Соломія Крушельницька. Автор портрета — художник Стефан Мельниченко, який проживає нині в Едмонтоні, а створив образ великої землячки ще далекого 1973 року в Україні. Згодом він подарував його автору книги “Соломія. Зірка золотої доби опери”, адже Андрій Семотюк є внучатим племінником знаменитості, внуком її рідної сестри Марії.
Тож не даремно пан Андрій, відомий американський і канадський адвокат із імміґраційного права, взявся за написання цієї книги. Як він працював над нею автор і розповів на презентації. Андрій Семотюк народився в Едмонтоні. Він ніколи не бачився зі своєю двоюрідною бабусею, адже вона померла у Львові, за залізною завісою, через кілька років після народження пана Андрія. Про смерть великої співачки його мати, також Соломія, дізналася в Едмонтоні лише через чотири роки. Андрій тоді був семилітнім. Але вже з того часу зацікавився історією життя і творчості визначної постаті світової опери, людини, яка належала до їхнього роду. Спочатку захоплено слухав розповіді матері про те, як Соломія Крушельницька ділилася плодами своїх успіхів із членами родини, опікувалася ними у важкі часи, врятувала його матір, тітку Олену, бабусю Марію і дідуся Юліана у своїй квартирі під час Другої світової війни. А усвідомлення всієї величі співачки, її внесок у світове оперне мистецтво, її любов до України прийшли згодом, у зрілому віці. І тоді, попри свою професійну зайнятість, пан Андрій Семотюк почав працювати над книгою “Соломія. Зірка золотої доби опери”, яка вийшла у світ нинішнього року у Львівському видавництві “Літопис” англійською і українською (переклад Галини Сташків) мовами.
Як зазначив Андрій Семотюк, виходом у світ цього видання він завдячує багатьом людям і організаціям, зокрема своїй дружині Анні, яка читала рукопис книги п’ятнадцять разів, доньці Наталії, а також членам сім’ї, які поділилися роздумами про події, свідками яких вони були, Музично-меморіальному музею Соломії Крушельницької у Львові, Львівському національному академічному театру опери та балету імені Соломії Крушельницької. Багато чого про свою двоюрідну бабусю пан Андрій дізнався також від окремих працівників цих установ, зокрема колишньої директорки музею Галини Тихобаєвої, співробітниці музею Ірини Криворучки, нинішнього директора музею Михайла Кобрина і від Олександри Кирик, яка стала другом родини Андрія Семотюка та порадницею в цьому проекті. А ще пан Андрій використав матеріал із книги про Соломію Крушельницьку Валерії Врублевської, перевидану в 1986 році в Україні у видавництві “Дніпро”.
Так, нині в Україні, і зокрема на малій батьківщині Соломії Крушельницької в селі Білявинці нині Бучацького району Тернопільської області, постать визначної співачки, чільної сопрано світу гідно вшановано. Проте історія Соломії Крушельницької за межами України залишається і нині недостатньо вивченою. Хоча вона ґастролювала не тільки всією Європою, а й побувала в Одесі та Санкт-Петербурзі, Каїрі та Александрії, в Єгипті, Сантьяґо та Чіле, Буенос-Айрес в Арґентині, Монтевідео в Уруґваї у Південній Америці. Виступала співачка також і в Канаді — у Вінніпеґу та Монреалі. Виконвала головні партії у найвідоміших операх свого часу — “Тоска”, “Богема”, “Аїда, “Сільська честь” та ін.
У своєму виступі Андрій Семотюк зупинився на одному, можна сказати, найзначущому епізоді із творчого життя Соломії Крушельницької. Адже їй вдалося не лише врятувати від провалу, а й дати повноцінну славу і популярність опері Джакомо Пуччіні “Мадам Баттерфляй”. Спочатку “Мадам Баттерфляй”, коли головну партію виконувала співачка Розіна Сторчіо, публіка не сприйняла. Пуччіні в розпочі почав шукати нову виконавицю ролі Баттерфляй. Йому порадили Соломію Крушельницьку.
Прем’єра опери відбулася 28 травня 1904 року. На той час Соломії було тридцять два роки, а вона грала п’ятнадцятирічну дівчину. І Соломії вдалося зачарувати прискіпливу публіку.
Попри те, що Соломії довелося багато ґастролювати світом, а також понад двадцять років прожити разом із чоловіком правником Чезаре Річчіоні в італійському місті Віараджо, вона ніколи не забувала про свою батьківщину, про своє коріння. Навіть виступаючи в російській імперії перед царем, на запитання, хто вона за національністю, відповіла — русинка, тобто українка.
Закінчити життя Соломії Крушельницькій також довелося в Україні. Після смерті чоловіка Соломія залишилася самотньою в Італії, де владу захопив Муссоліні. Співачка мала передові погляди, була феміністкою та демократкою. Адже в молоді роки спілкувалася з передовими людьми свого часу Михайлом Павликом та Іваном Франком. Тому їй неприйнятні були нацистські порядки нової влади. Тож наприкінці серпня 1939 року Соломія Крушельницька повертається до Галичини.
Та, на жаль, радянська влада не пошанувала всесвітньовідому співачку. Її залишили за залізною завісою, не дозволивши повернутися до Італії. Змусили підписати папери, що вона не проти продажу своєї вілли у Віараджо, заплативши їй потім мізерну суму. Лише під кінець життя вона отримала звання професора Львівської консерваторії і звання заслуженого працівника мистецтв УРСР.
Про ці та інші аспекти життя Соломії Крушельницької змогли дізнатися присутні на презентації книги Андрія Семотюка “Соломія. Зірка золотої доби опери”. Крім того, співачка Софія Бондар під акомпаньямент Ольги Попової виконала арію Чіо-Чіо-Сан із опери “Мадам Баттерфляй” та пісню на слова Тараса Шевченка “Садок вишневий коло хати…” .
А на закінчення презентації композиторка Ольга Попова виконала свій власний музичний твір, присвячений Соломії Крушельницькій.
Фото: «Amazon», Вікіпедія
Алла Топчій
