Це скарб, якому немає ціни!
22 жовтня 1913 року народився один із основоположників професійної скульптури Закарпаття – Василь Свида. Без його скульптур неможливо уявити різьбярство. Народний художник, перший в Закарпатті став лавреатом Державної премії імені Тараса Шевченка. Очільник обласної організації Спілки художників, який 30 років присвятив викладанню прикладного мистецтва.
Майбутній різьбяр народився в селі Пацканьово Закарпатської области. Із дитинства тягнувся до мистецтва, любив вирізувати різні фігурки. Основу фахової освіти здобув у художньо-ремісничій школі в селі Ясіня. У цій школі він вперше побачив книжки з мистецтва. Вони настільки захопили хлопця, що по їх прочитанню одразу брався за штихель і намагався вирізьбити якусь фігуру.
Після закінчення училища почалися роки пошуків роботи. Іноді вдавалося перебитися підробітками в приватних різьбярських майстернях в Ужгороді. Найчастіше він вирізував із дерева оздоблення для сільських церков. В його селі дотепер зберігся іконостас, який майстер виконав за власним ескізом. Іноді Свида різьбив за малюнками видатних майстрів.
1937-го в творчому житті молодого й талановитого юнака стався переломний момент – Василь потрапив до реставраційної майстерні братів Котрбових, неперевершених знавців своєї справи. До того ж вони були чуйними й доброзичливими людьми. Побачивши хист молодого помічника, вирішили навчити його нової техніки – поліхромії (принцип використання багатоколірного матеріялу або розпис різними барвами). Ця життєва школа стала серйозним кроком у становленні майстерности Свиди. Сам же скульптор усе життя дякував своїм наставникам.
Коли розпочалася Друга світова війна, майстер змушений був покинути Батьківщину й податися в трудову еміґрацію. Ледь дочекавшись закінчення бойових дій, повернувся в рідні краї. Тоді у Василя розпочався новий етап життя. Його роботи подобалися іменитим закарпатським майстрам, серед яких Альберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло, Андрій Коцка. Свиду неабияк надихали їхні схвальні відгуки. Чоловік впевнено влився в творче життя краю. У цей період його роботи наповнені етнографічною самобутністю, яскравістю, майстер щедро прикрашав їх декоративним оздобленням. Особливий наголос він робив на побутових сценах життя, приділяв увагу історичним аспектам, відображував у своїх скульптурах портрети видатних мистців краю. Улюбленими темами художника були сцени з життя гуцулів, спогади дитинства про гірські долини та пастухів, історичні події Закарпаття тощо.
Його скульптури переживали еволюцію, в якій прослідковується образне мислення автора. Ранні роботи – це одно- або двофігурник, плоске різьблення, у пізнішому періоді композиції стають багатофігурними й складними в просторовому рішенні. Автор поєднував барельєф і горельєф із круглою скульптурою.
Свида подолав непростий, але цікавий творчий шлях – від різьбяра, який виконував роботи за чужими ескізами, до професійного художника. Сам мистець говорив: “Люди! Бережіть народне мистецтво! Це скарб, якому немає ціни!”
За успіхи майстру присвоїли почесне звання народного художника України в 1973-му, а за десять років нагородили Державною премією імени Тараса Шевченка.
Окрім різьбярства Василь Свида був талановитим малювальником. У його архіві зберігся портрет Шевченка, який був написаний в далекому 1934-му. Є й інші картини, проте майстер обрав саме роботу з деревом, яке в його руках перетворювалося на справжній шедевр. Він так любив цей матеріял, що намагався відтворити всю історію і побут на ньому. Хоча працював також і з глиною (теракота, майоліка, фарфор).
Окрім того викладав в Ужгородському училищі прикладного мистецтва й виховав чимало талановитих скульпторів.
Особлива значущість спадщини Василя Свиди полягає в тому, що його роботи мають дорогоцінну здатність викликати любов та повагу до людини праці з її турботами і радощами, любов до рідної землі та свого народу.
Та попри свої досягнення, майстер усе життя залишався дуже скромною й простою людиною, і палко вболівав за долю культурної спадщини рідного краю, намагався зберегти її природну красу. Найкращі його роботи: “До школи”, “Пастух з буйволом”, “Вівці, мої вівці”, “З поля”, “До молодого. Весілля” тощо.
Помер мистець 19 квітня 1989 року в Ужгороді.
У листопаді 2013 року в Державному музеї декоративного мистецтва в Києві відбулась виставка, присвячена 100-річному ювілею Свиди.
Роботи Василя Свиди зберігаються у багатьох музеях України. У збірці Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського налічується п’ять творів майстра.
Фото: «Український інтерес»
Марися Тишкевич,
«Український інтерес»
