Темою особливого інтересу в Україні є українсько-американські відносини. Мені пощастило, що мене запросили виступити з цією темою в кілька університетів в Україні.
Існує досить довга сучасна історія цих відносин, яка сягає початку XX століття після Першої світової війни, коли Америка вперше стала гравцем у світовій політиці.
Історія України в XX столітті є найдинамічнішою майже в кожній сфері її існування як народу, культури та політики. Україна повністю або частково проголошувала свою незалежність близько п’яти разів протягом цього століття, останнє проголошення 24 серпня 1991 року виявилося стійким. Український народ кілька разів був нищений, зокрема, через насильницький голод 1932-33 років, а також під час Другої світової війни. Фактично, близько 7-10 мільйонів українців загинули під час вищезгаданої війни, а ще 10 мільйонів військових та цивільних українців загинули під час Другої світової війни. Фактично, британський історик Норман Дейвіс поставив питання, яка нація зазнала найбільших втрат під час Другої світової війни, і, можливо, здивував усіх своєю кількістю в 10 мільйонів.
Українці воювали проти нацистів та радянців. Значна частина війни відбулася на території України.
Для Америки визнання українських політичних прагнень було дещо менш динамічним, здебільшого затьмареним політичними міркуваннями, радянським та російським впливом, і дуже мало уваги приділялося моралі чи історичній правді. Політика так само далека від моралі, як політики від правди, тому, можливо, американське небажання можна зрозуміти, але не виправдати в середовищі урядів загалом, які рідко керуються правдою над неправдою або добром над злом. Президент Трамп в одній зі своїх тирад зазначив, що навіть як миротворець він не керується принципами прав людини, а радше вигодою та доцільністю.
Трамп не перший політик, який керується цим, але один з небагатьох в історії, хто заплямував свою спадщину, розкриваючи свою мотивацію. Документ Ради національної безпеки США від серпня 1948 року багато пояснює: «Перш за все, чи бажаємо ми… щоб нинішня територія Радянського Союзу залишалася об’єднаною під єдиним режимом, чи щоб її було розділено? І якщо вони мають залишатися об’єднаними, принаймні значною мірою, то якого ступеня федералізму слід дотримуватися в майбутньому російському уряді? А як щодо основних меншин, зокрема України?… Українці є найрозвиненішим з народів, які перебувають під російським правлінням у сучасну епоху. Вони загалом обурювалися російським пануванням, а їхні націоналістичні організації були активними та голосними за кордоном. Було б легко дійти висновку, що їх слід звільнити, принаймні, від російського правління та дозволити їм створити незалежну державу. Нам було б добре остерігатися цього висновку. Сама його простота засуджує його з точки зору східноєвропейських реалій… Ми не можемо бути байдужими до почуттів самих великоросів. Вони були найсильнішим національним елементом у Російській імперії… Будь-яка довгострокова політика США повинна ґрунтуватися на їхньому прийнятті та співпраці. Українська територія є такою ж частиною їхньої національної спадщини, як Близький Захід наш… Рішення, яке намагається відокремити українську сутність від решти Росії, неминуче викличе їхнє обурення та опір, і може бути підтримане, зрештою, лише силою… ми не будемо навмисно заохочувати український сепаратизм, проте, якщо незалежний режим виникне на території України не з нашої вини, ми не повинні прямо протистояти йому… Такий режим неминуче буде оскаржений зрештою з російського боку… Наша політика, перш за все, повинна полягати в підтримці зовнішнього нейтралітету…»
Ця політика підтримувалася протягом усього часу. Мабуть, найдивнішим компонентом є порівняння України з Росією, як Близького Заходу (Небраска, Канзас тощо) зі Сполученими Штатами. Це є жалюгідне знання історії. Київ випереджав Москву приблизно на сім століть. Незалежна Київська держава випереджала незалежну Московську державу на стільки ж століть. Немає жодного способу виправдати таке американське невігластво та політичну схильність.
За Трампа невігластво стало серйознішим, а схильність більш спотвореною. Очевидно, бракувало морального компаса, який за часів Трампа перевернувся зовсім на інший бік. Ця повна відсутність морального компаса пояснює сучасну Америку. Вона не представляє американський народ.
22 жовтня 2025 року
Аскольд Лозинський
