Родина як осередок віри, любові та надії

Напередодні другої щорічної благодійної вечері владики Браєна Байди «Bishop’s Dinner» Гомін України поспілкувався з Оленою Висоцькою, директоркою новоствореного Єпархіального відділу у справах родини та життя при Українській Католицькій Єпархії Торонто й Східної Канади. В інтерв’ю пані Олена розповідає про шлях до цього служіння, досвід душпастирської праці в Україні та Європі, потреби українських родин у Канаді й плани розвитку нового відділу.

Пані Олено, що привело Вас до служіння родинам і молоді та спонукало зосередитися саме на цьому напрямі?

Усі ми походимо з певної сім’ї. Незалежно від того, чи є наші родини цілісними, чи роз’єднаними, кожен із нас має людей, яких вважає своєю родиною.

Я виросла в дуже люблячій, хоча й не ідеальній сім’ї. Саме праці святого Івана Павла II про любов, стосунки, подружжя та сім’ю допомогли мені глибше зрозуміти красу Божого задуму щодо родини.

Святий Іван Павло II неодноразово наголошував, що сім’я є фундаментальною клітиною суспільства. Він сам пережив численні втрати: його мати померла, коли йому було дев’ять років, брат — коли йому було дванадцять, а батько — коли йому виповнився двадцять один рік. Він став свідком жахливих страждань і несправедливости, зокрема намагань комуністичного режиму підпорядкувати сім’ю державі та трактувати її як похідну від економічних відносин.

Уперше я познайомилася з ученням святого Івана Павла II у душпастирському осередку Дублінського університетського коледжу (University College Dublin). Четверо американських католицьких місіонерів відкрили для мене його праці, зокрема «Любов і відповідальність» (Love and Responsibility) та «Теологію тіла» (Theology of the Body).

Я також на власному досвіді бачила труднощі й страждання, з якими стикаються родини: розлуку між близькими, спричинену війною, та складні медичні випробування. Усе це глибоко вплинуло на мене.

Натхненна вченням святого Івана Павла II про подружжя та сім’ю, я приєдналася до молодіжної спільноти, яка організовує реколекції й семінари, допомагаючи молодим людям пізнавати правду, красу та сенс людської любові й сексуальности. У власних пошуках справжніх, щирих стосунків я знайшла місце, де відкрила для себе справжню спільноту та дружбу. Це була молодіжна молитовна спільнота Pure in Heart («Чисті серцем»).

Сьогодні молоді люди та молоді сім’ї особливо потребують спільнот, відкритих і доброзичливих до родин, де можна будувати щирі стосунки, знаходити друзів і відчувати, що тебе бачать, знають і люблять таким, яким ти є.

Розкажіть, будь ласка, про новий Єпархіальний відділ у справах родини та життя. Коли його створили і чому виникла потреба в такому служінні?

У 2024 році я розпочала навчання на магістерській програмі з питань подружжя та сім’ї в Міжнародному богословському інституті (International Theological Institute, ITI) в Австрії. У листопаді того року владика Браєн здійснив душпастирський візит до Австрії, під час якого відвідав мій університет і нашу молодіжну молитовну спільноту при церкві Святої Варвари Української Греко-Католицької Церкви. У січні 2025 року владика запросив мене долучитися до Патріаршої комісії у справах молоді разом з іншими лідерами української греко-католицької молоді з різних країн світу.

У серпні 2025 року темою Синоду Української Греко-Католицької Церкви стала «Душпастирська опіка сім’ї в умовах війни». Саме в родині формуються та виховуються діти й молодь, а також зароджуються покликання, які визначатимуть майбутнє нашої Церкви. У своїх постановах Синод зобов’язав кожну єпархію призначити відповідальну особу за душпастирство родини та життя.

Оскільки мої студії були зосереджені на питаннях подружжя та сім’ї, я усвідомила, наскільки важливо створити в кожній єпархії окреме служіння, яке спеціалізуватиметься на душпастирській опіці родин і підтримці ініціатив на захист життя. Владика Браєн щиро поділяв це бачення.

Після Всесвітньої зустрічі молоді в Римі, що відбулася в межах Ювілейного року, владика порадив мені зосередити магістерське дослідження на темі рекомендацій щодо створення центрів родини та життя в єпархії.

Надзвичайно важливу підтримку в цій праці надав Інститут митрополита Андрея Шептицького. Я щиро вдячна за можливість співпраці та налагодження професійних контактів, які стали невід’ємною частиною проєкту. До дослідження також долучилися численні представники духовенства й інші фахівці з Європи та України.

У результаті ми отримали не лише цінну академічну працю, а й практичний ресурс для розвитку душпастирства родини та життя в нашій Церкві.

Владика Браєн уже мав бачення створення відповідного офісу у своїй єпархії, тому наступним природним кроком стало практичне застосування напрацьованих рекомендацій у Єпархії Торонто й Східної Канади.

Озираючись на цей шлях, я бачу, як Господь поступово поєднував події та обставини, зводив потрібних людей і прокладав дорогу до реалізації цього задуму.

Тож слава Богові, що цього року, значною мірою завдяки щедрій підтримці Першої щорічної благодійної вечері владики, нам вдалося заснувати Єпархіальний відділ у справах родини та життя. Слава Богові за Його провидіння, за всіх людей, яких Він посилав на цьому шляху, і за можливість спільними зусиллями розвивати служіння родинам та захисту життя в нашій Церкві.

Ви вивчали досвід єпархій України та Європи. Що з цього досвіду хотіли б застосувати в Торонтській єпархії?

У січні 2026 року, працюючи над магістерським дослідженням, я вирушила до України на місяць. Там відвідала салезіянський сиротинець для хлопців, реабілітаційний центр «Назарет» благодійної організації «Карітас» у Дрогобичі, Єпархіальний інститут сім’ї та життя Стрийської єпархії, а також референтуру Львівської архиєпархії.

Відвідуючи ці центри, я побачила, наскільки великою є потреба в базовій підтримці сімей. Особливо важливо створювати безпечні простори, де діти й родини можуть збиратися разом, почуватися захищеними та бути прийнятими такими, якими вони є.

Саме цьому я хотіла б сприяти в наших парафіях: створенню спільнот, де сім’ї можуть бути вислуханими, отримувати необхідний супровід, зцілення та підтримку, щоб долати свої випробування й самим ставати місіонерами Христа, ділячись з іншими Його безумовною любов’ю.

Які основні завдання нового відділу та яку практичну допомогу він зможе надати дітям, молоді й родинам?

У нашій єпархії вже діє багато спільнот, катехитів та ініціатив для дітей, молоді й родин. Серед них — Break 4 Jesus, спільнота «Воїни Христові», Ukrainian Heritage Program in Schools, «Жінки Благодаті», літні мо­ло­діжні табори, «Канікули з Богом» і «Марш за життя» (March for Life).

Часто цим програмам потрібні навчальні матеріали, ресурси, приміщення або допомога в поширенні їхнього досвіду в інших парафіях. Підтримка вже наявних ініціатив є одним із наших першочергових завдань.

Водночас ми бачимо потреби новоприбулих родин, виклики, пов’язані з незапланованою вагітністю, та необхідність підтримувати ініціативи на захист життя (pro-life), зокрема в ситуаціях, коли жінки й сім’ї потребують особливої уваги та допомоги.

Місія відділу полягає в тому, щоб об’єднувати людей у любові, допомагати долати труднощі в сімейних стосунках, плекати віру через виховання дітей і підтримку родин, допомагати подружжям та оберігати життя. Ми прагнемо активно свідчити про християнську етику, яка визнає цінність людського життя від зачаття до його природного завершення.

Як плануєте співпрацювати з парафіями, школами та вже наявними громадськими ініціативами?

Ми вже розпочали співпрацю з українськими греко-католицькими школами, зокрема долучилися до відзначення Дня підлітка у вересні та заходів з нагоди початку навчального року.

Також ми відвідуємо парафії, спілкуємося із сім’ями під час парафіяльних кавувань, беремо участь у парафіяльних святкуваннях, ювілеях і зустрічах молитовних груп.

Важливою частиною нашої роботи є слухати людей і розуміти їхні справжні потреби. Саме тому ми підготували опитування, у якому запрошуємо взяти участь усіх охочих: Опитування Єпархіального відділу у справах родини та життя.

Воно допоможе нам з’ясувати, які ініціативи вже діють у парафіях, яких програм бракує та якої підтримки потребують родини й ті, хто їм служить.

Крім того, 20 жовтня о 19:00 ми проведемо вебінар спільно з Інститутом митрополита Андрея Шептицького на тему Guidelines for Establishing a Family and Life Centre for an Eparchy («Рекомендації щодо створення центру родини та життя в єпархії»). Його мета — привернути увагу до різноманітних потреб родин і можливостей душпастирського служіння, яке Церква покликана розвивати у відповідь на ці потреби.

Як Ви бачите розвиток цього служіння в майбутньому і як до нього можуть долучитися члени нашої громади?

Питання родини та життя стосуються кожного з нас. Наш відділ створено для того, щоб допомагати сім’ям і супроводжувати їх у виконанні їхньої місії — ставати учнями та місіонерами Ісуса Христа, свідчити про Божу присутність і любов у повсякденному житті.

Ми прагнемо співпрацювати з різними родинами, надавати їм духовну підтримку й практичну допомогу. Для цього важливо розвивати партнерства з парафіями, школами, громадськими організаціями та людьми, які мають відповідний досвід і бажання служити.

Кожен може долучитися до цієї праці: поділитися своїми знаннями, запропонувати ідею, підтримати наявну ініціативу або допомогти створити нову. Передусім ми хочемо будувати спільноти, у яких родини не залишатимуться наодинці зі своїми труднощами, а відчуватимуть, що поруч є люди, готові вислухати, підтримати й допомогти.

Яку роль новий відділ відіграватиме в цьогорічній благодійній вечері владики? На що будуть спрямовані зібрані кошти?

Цьогорічна благодійна вечеря владики покликана підтримати розвиток нашого новоствореного Єпархіального відділу у справах родини та життя. Зібрані кошти допоможуть забезпечити родини єпархії необхідними ресурсами, програмами та душпастирським супроводом.

Серед наших пріоритетів — підготовка до подружнього життя, підтримка людей, які стикаються із залежностями, духовний супровід подружніх пар і навчання природного планування сім’ї.

Також ми прагнемо розвивати катехизацію для сімей, дітей і підлітків, співпрацювати зі школами у сфері християнської етики та виховання, організовувати молодіжні реколекції на основі «Теології тіла», а також сімейні й дитячі табори та конференції.

Це інвестиція не лише в окремі програми, а й у майбутнє нашої Церкви та громади. Коли підтримуємо родини, допомагаємо дітям і молоді зростати у вірі, супроводжуємо подружжя та захищаємо людське життя, ми закладаємо основу для сильнішої, згуртованішої спільноти.

Я сподіваюся, що завдяки підтримці духовенства, парафій, доброчинців і всієї громади це служіння зростатиме й приноситиме добрі плоди. Адже кожна родина заслуговує на підтримку, кожна людина — на гідність і любов, а кожне життя є Божим даром, який ми покликані берегти.