Івась біжить до хати, хоче мамі розказати, що сьогодні вчителька казала, що надходить велике свято — Різдво. В бідній стаєнці, в яслах, на сіні, народилась дитинка від Діви Марії. А ясна зірка світу голосить, Месія радість, щастя приносить. Слава Богу заспіваймо, Честь сину Божому віддаймо. Всі утішаймось на землі нині, хвалу віддаймо Божій дитині.
Колядка всюди лунає.
Наша вчителька вчила колядку, я її не дуже пам’ятаю. Чи ти, мамо, знаєш колядки? Багато знаю, — відповіла мама. — Чи можеш мене навчити? Мама каже, що як тільки закінчить роботу, буде вчити Івася колядувати.
Івась має малого братчика Андрійка. Має свій куточок і там бавиться. Мама закінчила роботу і кличе Івася: будемо вчитися колядувати. Хлопчик, мов стріла, вже коло мами.
Мама сказала хлопчині, що пригадала дуже гарну колядку, яку кожен українець знає. Цією колядкою колядники вітають господарів з Різдвом Христовим:
Добрий вечір тобі,
Пане господарю.
Радуйся, ой радуйся земле,
Син Божий народився…
— Мамо, ця колядка дуже гарна, я її вивчу і піду колядувати.
Маленький Андрійко також уважно слухав, бо хотів запам’ятати та іти з братом колядувати.
Івась у школі заповів друзям, що вивчив дуже гарну колядку і хоче іти колядувати. Хлопці погодилися. На наступний день Івасеві приятелі прибули на пробу. Тут як тут стояв і вдивлявся у колядників маленький Андрійко.
— Я хочу іти з вами, — промовив він.
— А ти не боїшся морозу? — піджартовували хлопці.
— Не боюся. Я маю теплі чобітки, кожушок і рукавички.
Івась наказав Андрійкові іти у свій куточок. Та малий не відступав. Він повторював своє: я вивчу слова і піду колядувати.
Проби відбувалися у морозні вечори. І кожного такого вечора біля колядників крутився Андрійко, який підспівував хлопцям своїх тоненьким голосочком.
Івась повідомив хлопців, що це остання їхня проба: чекаємо Святого Вечора.
— Я іду з вами, — бадьорим голосом сказав Андрійко. Хлопці засміялися.
— Чи ти вмієш колядувати? — запитав Тарасик.
— Вмію, — відповів він і, виструнчившись, почав колядувати.
Хлопці дивувалися Андрійковим гарним голосом. Для них була це приємна несподіванка. Вони погодилися взяти малого колядника з собою.
На Святий Вечір мама мала повні руки роботи. Дванадцять пісних страв мають бути на столі у цей вечір.
Івась та Андрійко прикрашають ялинку чоколядками, тістечками, ангеликами, свічками. Хлопці знають, що їхнім обов’язком є слідкувати за першою зіркою.
Батько входить до хати зі снопом пшениці, ставить на покутті. Всі сідають до столу і тихо, спокійно, наче бояться розбудити Боже Дитятко, споживають страву за стравою.
Хлопці не забарилися. Вони ходили від хати до хати і вітали господарів з Різдвом Христовим. Господарі щедро обдаровували колядників, а найбагатшим у цей вечір був Андрійко. Маленький колядник сказав, що всі зароблені гроші і дарунки передасть в Україну.
Валентина Козак
