8 травня 2026 року минув перший рік понтифікату Папи Лева XIV — 267-го наступника святого Петра. За ці дванадцять місяців новий глава Католицької Церкви став однією з найпомітніших моральних постатей сучасного світу, а його понтифікат уже окреслився чіткими пріоритетами: мир, діалог, захист людської гідності та увага до тих, кого суспільство часто залишає на узбіччі.
Перший рік Лева XIV був насичений подорожами, дипломатичними ініціативами, реформами у Ватикані та постійними закликами припинити війни. У Ватикані підсумували цей період як час «аудиторій, зустрічей, оновлення Римської курії та невтомних зусиль задля миру».
«Мир нехай буде з усіма вами!»
Саме ці слова стали першими, які новообраний Папа промовив увечері 8 травня 2025 року з балкона базиліки Святого Петра. Того дня після білого диму над Сикстинською каплицею світ дізнався ім’я нового понтифіка — Роберт Френсіс Превост, американець із Чікаґо, який узяв ім’я Лев XIV.
Його обрання стало історичним: вперше Папою став уродженець США. Водночас Лев XIV часто наголошує на своєму глибокому зв’язку з Латинською Америкою, адже понад двадцять років він служив у Перу як місіонер, священник і єпископ.
Під час свого першого звернення Папа десять разів повторив слово «мир». І саме мир став головною темою його понтифікату.
Перший рік Лева XIV припав на надзвичайно напружений період міжнародної політики. Війна в Україні, конфлікт у Газі, кризи в Африці та на Близькому Сході поставили Святіший Престол перед складними дипломатичними викликами.
Папа неодноразово виступав із різкими заявами проти війни. Під час однієї з проповідей він засудив «повелителів війни», чиї руки «змочені кров’ю», а також говорив про небезпеку поклоніння силі та насильству.
Водночас Лев XIV наголошував, що мир не можна побудувати лише політичними деклараціями. Він постійно закликав сторони конфліктів до переговорів і діалогу.
Особливу увагу привернула його пропозиція провести мирні переговори між Україною та Росією у Ватикані. Україна позитивно поставилася до цієї ініціативи, а президент України Володимир Зеленський тричі зустрічався з Папою протягом року.
Лев XIV також проводив переговори з лідерами Ізраїлю та Палестини, представниками Лівану й інших держав Близького Сходу. Його дипломатичну діяльність у Ватикані називають «тихою дипломатією» — значна частина переговорів відбувалася без зайвого розголосу.
Сам Папа пояснив це так:
«Наша праця часто відбувається “за лаштунками”, але вона спрямована на те, щоб переконати сторони скласти зброю та сісти за стіл переговорів».
Однією з найважливіших подій року стала велика Апостольська подорож Папи до Африки. Лев XIV відвідав Алжир, Камерун, Анголу та Екваторіальну Гвінею.
Його зустрічі з людьми збирали сотні тисяч вірних. Попри спеку й тропічні зливи, люди виходили на вулиці, щоб побачити понтифіка, який говорив про мир, справедливість і людську гідність.
У Камеруні Папа молився за припинення громадянського конфлікту, в Алжирі закликав до міжрелігійного братерства, а в Анголі говорив про несправедливий розподіл багатств у країнах, де природні ресурси не приносять добробуту населенню.
Особливо зворушливою стала зустріч Папи з ув’язненими в Екваторіальній Гвінеї, де він наголосив, що справжня справедливість повинна не лише карати, а й зцілювати.
Ще однією важливою подією стала подорож Лева XIV до Туреччини та Лівану наприкінці 2025 року.
У турецькому Ізніку Папа взяв участь у святкуванні 1700-річчя Нікейського собору — однієї з найважливіших подій в історії християнства. Там він наголошував на важливості єдності між християнами різних конфесій.
У Лівані понтифік зустрічався з молоддю, релігійними лідерами та людьми, які постраждали від економічної кризи й воєнних конфліктів. Символічним став його мовчазний молитовний візит до зруйнованого порту Бейрута, де 2020 року стався страшний вибух.
Протягом року Папа багато уваги приділяв молоді. Кульмінацією став Ювілей молоді в Римі, який зібрав понад мільйон юнаків і дівчат із різних країн світу.
На зустрічах із молоддю Лев XIV закликав не задовольнятися поверхневими стосунками та віртуальним спілкуванням, а шукати справжню людську близькість, віру та служіння іншим.
Папа неодноразово наголошував, що саме молоде покоління здатне стати «світлом світу» в епоху страху, аґресії та духовної розгубленості.
Лев XIV продовжив лінію свого попередника Франциска щодо захисту міґрантів та соціально незахищених людей.
У своїх виступах він різко критикував ставлення до біженців, заявляючи, що до людей не можна ставитися «як до сміття» чи «як до тварин».
Папа неодноразово закликав європейські держави пам’ятати про людську гідність тих, хто рятується від війни, голоду та переслідувань.
Особливе значення матиме його майбутній візит на Лампедузу — острів, який став символом міґраційної трагедії Середземномор’я.
Однією з центральних тем понтифікату став також діалог усередині самої Католицької Церкви.
Лев XIV наголошує, що Церква повинна навчитися долати внутрішні поділи, поляризацію та конфлікти між різними групами вірних. Папа активно підтримує синодальний шлях — модель церковного життя, яка передбачає більше слухання, співпраці та колегіальності. У Ватикані вже відбулася велика консисторія кардиналів, присвячена майбутньому Церкви, євангелізації та синодальності.
Реформи у Ватикані
Перший рік понтифікату став також періодом реформ у Ватикані.
Лев XIV здійснив кілька важливих кадрових призначень у Римській курії, а також розпочав фінансові зміни у ватиканських структурах.
Папа наголошує на прозорості, відповідальності та оновленні церковного управління. Водночас він продовжив багато реформ, започаткованих Папою Франциском.
Перший рік Лева XIV показав, що його понтифікат буде активним, міжнародним і глибоко зосередженим на глобальних проблемах сучасності.
Мир, захист людської гідності, діалог між народами й релігіями, підтримка молоді та найбідніших — саме ці теми стали головними дороговказами нового Папи.
Попереду — нові подорожі, перша енцикліка* та подальші дипломатичні ініціативи. У Ватикані вже говорять про можливий візит Папи до Латинської Америки — реґіону, який Лев XIV вважає особливо близьким своєму серцю.
Перший рік його понтифікату завершився, але головна історія, схоже, лише починається.
*Енцикліка — це офіційне послання Римського Папи, адресоване єпископам, духовенству та всім віруючим Католицької Церкви, а іноді й усьому світові. Це один із найважливіших документів Папи, у якому висвітлюються фундаментальні релігійні, моральні, соціальні чи доктринальні питання.
Михайло Гуцман
