5 травня 2026 року світ мистецтва зазнав непоправної втрати, у засвіти пішов Павло Гунька, всесвітньо відомий оперний співак, дослідник і невтомний популяризатор української класичної вокальної спадщини. Його смерть стала глибоким потрясінням для української та міжнародної музичної громади, для сценічного світу, а також для численних учнів, колег і слухачів, які протягом десятиліть відкривали українську музику завдяки його місії.
Павло Гунька був не лише артистом світового рівня, а й візіонером, який присвятив значну частину свого життя відродженню та популяризації українського мистецького романсу. Як автор, продюсер і виконавець він створив унікальний проєкт — серію аудіозаписів «Ukrainian Art Song Project», у межах якого було задокументовано близько 1,500 солоспівів українських композиторів ХІХ–ХХ століть, серед яких Микола Лисенко, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Борис Лятошинський, Левко Ревуцький, Василь Кирейко та багато інших.
Його творчий шлях охоплював понад 27 років виступів на провідних оперних сценах світу, де він співпрацював із видатними диригентами, серед яких Даніель Баренбойм, Клаудіо Аббадо, Зубін Мета та сер Саймон Ретл. Проте навіть на вершині міжнародного визнання Гунька залишався глибоко відданим українській музиці, яку вважав своєю місією.
Саме створений ним «Ukrainian Art Song Project» став однією з наймасштабніших ініціатив із збереження та популяризації української вокальної спадщини у світі. Його метою було записати понад тисячу творів українських композиторів, зробивши їх доступними для виконавців, дослідників і слухачів у різних країнах. Хоча ця амбітна мета була передчасно обірвана, створена ним спадщина вже сьогодні є фундаментом для майбутніх поколінь музикантів.
Колеги згадують Павла Гуньку як митця з «вогняним нутром», як наставника і вчителя, який щедро ділився знанням і вимогливо формував художній смак. Один із його учнів, диригент і музикознавець Роман Дзундза, назвав його «амбассадором української мистецької пісні», «візіонером» і «другом, який змінював усіх довкола любов’ю до української музики». Він також наголосив, що втрата Гуньки є втратою не лише для України, а й для всього оперного світу.
Павло Гунька мав міцний зв’язок із Канадою, де разом із дружиною Ларисою Гунькою реалізовував свої мистецькі та культурні ініціативи. Подружжя стало справжнім творчим і життєвим тандемом, який підтримував розвиток української музичної культури в діаспорі та відкривав її для міжнародної аудиторії. Саме в Канаді його діяльність знайшла потужну підтримку і продовження, а його проєкти стали важливою частиною культурного мосту між Україною та світом.
Колеги та друзі відзначають особливу роль Лариси Гуньки, його дружини, яка була постійною опорою і співтворчинею його великої мистецької дороги. «Павло був воїном української класичної музики. Він зробив усе можливе, щоб піднести її та зробити доступною для світу. Його спадщина житиме в кожному записі, у кожному голосі, який він надихнув», — зазначають колеги. Його внесок у світову культуру неможливо виміряти лише концертами чи записами. Він повернув українську мистецьку пісню у світовий культурний простір, утвердивши її як невід’ємну частину європейської класичної традиції.
Сьогодні українська та світова музична спільнота прощається з митцем, чия місія виходила далеко за межі сцени. Павло Гунька залишає по собі не лише величезну музичну спадщину, а й приклад служіння культурі, яка формує ідентичність народу.
Вiчная пам’ять!
