передав Здолбунівському музею військовий капелан Іван Давиденко.
Її та ще один образ врятував побратим капелана Євген Плохотнюк, коли до лінії фронту лишалося чотири кілометри, — передає Суспільне.
Зі слів керівника музею Олександра Чижевського, село Званівка окуповане армією РФ. Ікона потрапила у фонди музею наприкінці 2025 року, оцифрували її фахівці у березні 2026 року.
У Facebook Здолбунівського краєзнавчого музею уточнили, що на момент, коли військовослужбовець Євген Плахотнюк з позивним Кабан перебував у селі Званівка, монастир Серця Христового ще не був повністю зруйнований.
“Також відомо, що до 2024 року, коли храм ще діяв, цієї ікони там не було. Це дає підстави припускати, що хтось із місцевих жителів міг принести її до храму, намагаючись зберегти як родинну реліквію або важливу пам’ять”, — зауважили в дописі.
У музеї додали, що наразі встановити автора ікони чи її власника неможливо.
“Її передав Іван Давиденко з позивним Батяня. Він військовий капелан, який просто випадково зайшов до музею, послухав екскурсію, і каже: «Я вам щось привезу». І привіз цю ікону. В неї насправді цікава історія”, — зазначив Олександр Чижевський.
Він розповів, що два образи із руїн монастиря Серця Христового Чину Святого Василія Великого УГКЦ забрав побратим капелана, військовий Євген Плохотнюк з позивним Кабан. Одна вишита ікона поїхала в Лондон, а другу подарували Здолбунівському музею.
“Сама по собі ікона не суперстара. Я б не сказав, що вона несе якусь історичну цінність, але факт того, що вона могла бути втраченою — це вже її цінність. Інший факт, що військовий попри ризик обстрілу, попри ризик там бути пораненим, пішов в монастир і витягнув ікони”, — пояснив керівник закладу.
Олександр Чижевский зауважив, що боєць, який витягував ікони, є атеїстом:
“Що його надихнуло взяти саме ікони з монастиря — це питання, але це, мабуть, про нашу спадщину, про те, що її варто зберігати. І це якось його надихнуло. Сам Іван, який передавав, каже, що це трохи глибше, аніж просто ікона, — це те, за що ми, власне, і воюємо”.
“Важливо було зберегти ікону, якою вона до нас прийшла. Реставраційних робіт ми поки що робити не будемо. Єдине, що ми зробили — це покрили [захисною речовиною — ред.] від того, щоб вона не псувалася. Можливо будемо колись це все реставрувати, але точно не зараз, бо саме в такому вигляді вона є цінною”, — зауважив Олександр Чижевський.
З його слів, ікону повністю оцифрували у березні.
“Вона вже в будь-якому випадку буде збережена, тому що ми зробили повну 3D-модель. Був довгий процес того, щоби її якісно оцифрувати, зібрати до купки усе, що ми можемо дізнатись про Званівку та про власне цей монастир. Поки складно з додатковою інформацією. Закінчили оцифрування фактично минулого тижня”, — зауважив керівник музею.
Керівник музею пояснив, що на іконі зображена Діва Марія з дещо нахиленою головою до Ісуса, який сидить на її лівій руці. Права рука Ісуса піднята у благословенному жесті. Погляди обох спрямовані на глядача. Ікона написана на дереві.
Він додав, що ікона розміщена в експозиції про російсько-українську війну.
“Ми взагалі плануємо робити окрему виставку, тому що маємо досить багато речей, які через війну потрапили до музею. Там — від зубів мамонта і до ікон, плиток, черепичок з Бахмута. Дуже цінні артефакти з територій, які, на жаль, зараз є окупованими. Ми точно зробимо про це окрему історію і окрему виставку. І ця ікона буде її частиною”, — додав Олександр Чижевський.
РІСУ
