Ігор Росомаха
27 березня 2025 р.
КИЇВ — Кампанія України проти пов’язаної з Москвою Української православної церкви (УПЦ МП) не є порушенням релігійної свободи — це імператив воєнного часу. УПЦ МП, що діє під юрисдикцією Російської православної церкви (РПЦ), є пов’язаною з Кремлем організацією, яка сприяла вторгненню Росії, поширювала пропаганду та приховувала агентів ворога.
Це не спекуляції. Це документально підтверджений факт. Поки Росія веде свою геноцидну війну, Україна захищає свій народ від внутрішньої п’ятої колони.
Докази співпраці: Не нібито — доведено
Служба безпеки України (СБУ) опублікувала викривальні докази, зібрані під час рейдів на церкви та монастирі УПЦ МП. У заяві від грудня 2022 року СБУ підтвердила виявлення:
- російських паспортів, підроблених документів та листування з російськими окупаційними чиновниками.
- Прокремлівська література, деякі з яких прославляють російських військових, та матеріали, що заперечують українську державність.
- Антиукраїнська пропаганда та російські націоналістичні символи, що зберігаються або розповсюджуються з релігійних місць.
У багатьох випадках духовенство УПЦ МП безпосередньо допомагало російським силам. У 2022 році священика в Лисичанську було заарештовано за передачу російським військам розвідувальних даних про українські оборонні позиції. На окупованих територіях духовенства звинувачували в організації проросійських заходів та виправдовуванні воєнних злочинів у проповідях.
За словами голови СБУ Василя Малюка:
«Ми не націлюємося на релігію — ми нейтралізуємо загрози безпеці України. Ворог використовує церкву як інструмент впливу. Наша відповідь є законною та необхідною». (Джерело: прес-брифінг СБУ, 1 грудня 2022 р.)
Чіткий прецедент: дії США у Другій світовій війні
Підхід України відображає рішучі дії воєнного часу, здійснені Сполученими Штатами під час Другої світової війни. Зіткнувшись із внутрішніми пронацистськими рухами, США ліквідували такі групи, як Німецький американський союз, заарештували його лідерів та інтернували понад 11 000 німецько-американців відповідно до заходів національної безпеки.
Закон Сміта 1940 року криміналізував підтримку ворожих режимів. Газети, пов’язані з нацистами, були розслідувані та закриті. Це не було порушенням громадянських свобод – це були акти самозбереження демократії у стані війни.
Україна робить те саме. Ставки нічим не відрізняються.
Православне християнство залишається захищеним
Давайте чітко прояснимо: православ’я в Україні не зазнає нападу. Православна церква України (ПЦУ), визнана Вселенським патріархатом у 2019 році, вільно діє по всій країні. Так само роблять десятки релігійних конфесій, включаючи греко-католиків, мусульман, протестантів, євреїв та римо-католиків.
Єдиною релігійною організацією, яка стикається з обмеженнями, є та, що функціонує як підрозділ ворожої держави. УПЦ МП залишається канонічно пов’язаною з РПЦ, лідер якої, Патріарх Кирил, не лише благословив війну, але й виправдав її як «метафізичну боротьбу» проти Заходу.
Релігійна свобода не поширюється на державну зраду. Жодне демократичне суспільство не гарантує безкарності ворожим колаборантам лише тому, що вони носять духовні шати.
Стратегія дезінформації Москви
Росія відповіла повномасштабною дезінформаційною кампанією, неправдиво стверджуючи, що Україна «переслідує християн». Державні ЗМІ, такі як RT та ТАСС, регулярно посилюють ці твердження, щоб розпалити інакомислення та маніпулювати сприйняттям Заходу.
Але тактика знайома. Під час Другої світової війни нацистська Німеччина звинувачувала США у пригніченні етнічних німців, щоб виправдати свій мілітаризм та розколоти американське суспільство. Сьогодні режим Путіна використовує той самий план, перепакований у православні ризи.
Західні аналітики повинні визнати це таким, яким воно є: скоординована інформаційна операція, а не законне занепокоєння щодо релігійних прав.
Право та обов’язок України захищатися
Українська влада була виваженою та прозорою. Запропонований закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних з іноземними державами, ворожими до України, обговорювався в парламенті та відповідає як міжнародному праву прав людини, так і Конституції України.
Як сказав народний депутат України Ярослав Железняк:
«Ми не забороняємо релігію — ми забороняємо маніпуляції релігією з боку ворожої влади».
Тож порівняння зрозуміле: УПЦ МП не є жертвою релігійної нетерпимості. Це кремлівський посередник, який діє під прикриттям релігії. Докази переконливі. Загроза реальна. І реакція України не просто виправдана — вона життєво важлива для виживання нації.
Це не переслідування.
Це не репресії.
Це оборона воєнного часу, підкріплена законом, прецедентом та необхідністю.
