Польський президент вирішив провести Державне Свято (sic) вшанування жертв Волинської трагедії на Закерзонні, на цвинтарі в колишньому великому українському селі Радружі. Деякі пам’ятники заступили маскувальними сітками. Може, це могили 6 невинних селян з Радружа, яких 30 грудня 1945 року розстріляло Польське Військо під стіною церкви, яка навпроти пана президента?
Вбитими “на розказ пана поручніка“ були:
Дида Василь – прожив 54 роки;
Дудневич Михайло – 19;
Озимок Василь – 21;
Озимок Григорій – 34;
Охоронець Олекси – 39;
Стельмах Максим – 51.
Ніхто не підказав пану президенту, що виголошувати палкі промови про польських жертв українського терору, стоячи на кістках жертв польського терору, — це фарисейство?
Мирослав Іванек
Навіть не знаю, що додати. Хоча ні, знаю.
Українське село Радруж. Вперше згадується в 1444 р.
У 1939 році в селі проживало 2 590 мешканців, з них 2 410 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 90 поляків (колоністи кінця XIX ст., жили в окремій колонії) та 20 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреїв.
Як і на всій Холмщині, на українців спочатку чинився шалений тиск для згоди на виселення в срср. Чинився саме такими розстрілами. Потім тих українців, хто витримав тиск і до останнього тримався за свою землю та Батьківщину – в операцію Вісла депортували і розсіяли по заходу Польщі.
Станом на 2011 рік в селі проживало лише 231 людина, всі поляки
Alexandra Chyczij’s Post
