Олег Вітвіцький
Традиційно, в умовах війни, напередодні великих релігійних свят, у політичних заявах, а, відтак, у медіа з’являється інформація щодо пропозицій про перемир’я. Великдень 2026 року не став вийнятком. Ще за кілька тижнів до Пасхи, українська влада зробила кілька публічних заяв, у яких натякнула на можливість припинення вогню, натомість отримала відповідь у вигляді інтенсивних ракетно-дронових обстрілів українських міст, влучань у школи, дитячі садочки, ветлікарні та об’єкти критичної інфраструктури.
Можна висловити припущення, що очільники української держави, врахувавши досвід попередніх років, зробили своєрідний крок на випередження і першими озвучили тему ймовірного перемир’я, не до кінця вірячи у його реальність. Таким чином була зроблена спроба заблокувати будь-які ворожі маніпуляції щодо цього питання, адже москва, як правило, відкидає пропозиції, які виходять не з кремля. Так було, зокрема, у попередні роки, коли тему перемир’я особливо активно педалювали якраз путінські злочинці.
Апріорі зрозуміло, що реальних домовленостей з ворогом досягнути не можливо. Особливо з таким ворогом – підлим, цинічним, лицемірним. Адже він завжди використає обставини на власну користь: підтягне резерви, зміцнить оборону, передислокує підрозділи і підготує новий удар.
Давно минули ті часи, коли офіцери ворогуючих армій, у домовлені дні, могли зранку разом випити кави і викурити міцну сигару, а потім вести один проти одного шляхетну війну. Давно минули часи Першої світової, коли, зокрема, і українці, які воювали у складі протиборствуючих імперських армій, дійшовши згоди, спільно сідали за святковий великодній стіл, а потім розходились по своїх позиціях і продовжували воювати.
Ці події тепер лише з подивом вивчають дослідники, а реальність зовсім інша. І вона волає про одне: перемир’я з московією не буває!
Адже, по перше, варто раз і назавжди запам’ятати, що будь-які, навіть тимчасові і короткочасні домовленості із кремлівськими посіпаками не вартують паперу, на якому вони підписані. Це неодноразово доведено історією. Як давньою, так і новітньою. Адже у московитському ДНК міцно закладені брехня, обман, підступність і зрада.
По друге, потрібно раз і назавжди затямити, що основна мета цієї жорстокої війни, яку поставили перед собою кремлівський карлик і його свита – це ліквідація української державності та повне знищення української нації. І в цьому процесі вони собі не можуть дозволити «вихідних» чи «передишок». Як і не можуть дозволити українцям перевести подих і хоч на кілька днів згадати про нормальне життя. Триває війна на виснаження, на знищення, на ліквідацію ідентичності. Типова московська імперська війна, яка не передбачає пауз.
По третє, необхідно раз і назавжди зрозуміти, що апелювати до безбожників із боліт щодо якихось домовленостей саме на християнські свята є справою безнадійною. Кадровий підрозділ фсб – «руская православная церковь», усі її «віряни», з одного боку, і християнство, з іншого, – речі абсолютно не сумісні, кардинально протилежні і самозаперечні! Релігія і «православниє скрєпи» для чекістів – вигідний інструмент для управління зазомбованими вівцями, але аж ніяк не духовні постулати чи цінності. Тому ні на Пасху, ні на Різдво, ні на Преображення чи Богоявлення московські антихристи ніколи не звертають уваги. Навпаки, в цей час, що притаманно демонам, вони ще з більшою зухвалістю і цинічністю творять свої чорні і безбожні терористичні справи.
Така реальна картина, яку потрібно усвідомити і прийняти, відрікшись, як від чогось недоречного і огидного, марних сподівань на різного роду перемир’я, домовленості чи перемовини.
Єдиною запорукою повернення до мирного і спокійного життя для українців сущих і українців ще не народжених є національний опір, сконсолідована боротьба і повна Перемога над ворогом, аж до знищення московської держави як такої. Часто наші відповіді, зважаючи, на масштаби і напрямки боротьби бувають асиметричними, але в глобальному розумінні ми мусимо зійтись саме на симетричній відповіді кремлівським паліям війни і терору – ліквідації московської держави, як остаточної умови завершення війни!
