Рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Республіки Польща — викликало одну з найгостріших дипломатичних дискусій між двома країнами від початку повномасштабної війни. У відповідь Зеленський повернув нагороду польській стороні, наголосивши, що сприймав її передусім як відзнаку для всього українського народу, який бореться проти російської агресії.
Причиною конфлікту стало рішення України присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесне найменування на честь Української повстанської армії (УПА). Для багатьох українців УПА залишається символом боротьби за незалежність і опору радянській владі. Для Польщі ж ця тема нерозривно пов’язана з Волинською трагедією 1943–1944 років. Саме на цьому історичному тлі Навроцький пояснив своє рішення відкликати нагороду, яку Зеленський отримав у 2023 році від тодішнього президента Анджея Дуди за внесок у безпеку, демократію та розвиток польсько-українського партнерства.
Однак наслідки цього кроку виявилися значно ширшими, ніж суперечка навколо однієї нагороди. Невдовзі після рішення Варшави про повернення своїх польських відзнак оголосили колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко. До них приєдналися українські посадовці, зокрема міністр закордонних справ Андрій Сибіга та керівник Головного управління розвідки Кирило Буданов.
Сибіга назвав рішення польського президента «стратегічною помилкою», яка вигідна лише Москві. «Нам шкода, що емоції взяли гору у Варшаві та змусили польських політиків іти на невиправдані, імпульсивні та зневажливі кроки в бік навіть не Президента Зеленського, а насамперед Української держави», — написав Сибiга. Він наголосив, що протягом останніх півтора року Київ і Варшава працювали над подоланням історичних суперечностей, відновленням діяльності Конгресу істориків, проведенням пошуково-ексгумаційних робіт та іншими спільними проєктами.
Не менш різко відреагував Кирило Буданов. «Це подарунок для московського агресора, який той обов’язково використає проти обох наших країн», — заявив він, оголошуючи про відмову від власної польської нагороди. Особливої уваги набули його слова про те, що Україна не диктує іншим народам, як трактувати власну історію, і розраховує на таке ж ставлення до себе. Буданов також звернув увагу на те, що серед кавалерів ордена Білого Орла досі формально залишається італійський диктатор Беніто Муссоліні, нагороджений ще до Другої світової війни.
Втім, дискусія навколо нагород швидко вийшла за межі політики та перейшла у площину історичної пам’яті. На це, зокрема, звернув увагу один із найавторитетніших дослідників Східної Європи, історик, професор Торонтського університету Тімоті Снайдер. В інтерв’ю польському виданню Newsweek Polska він застеріг, що «війна пам’яті» може виявитися набагато зручнішою для політиків, ніж реальна війна, яка триває сьогодні. «Потрібно починати з того, що відбувається зараз, а не з пам’яті. Якщо пропустити цей крок, починаєш із неправди», — сказав Снайдер.
На його думку, оцінювати рішення Зеленського щодо назви військового підрозділу без контексту майже чотирьох з половиною років повномасштабної війни означає ігнорувати реальність, у якій живе сучасна Україна. Історик також наголосив, що українці та поляки часто пам’ятають різні сторінки однієї й тієї самої історії. Для поляків УПА насамперед асоціюється з Волинською трагедією. Для багатьох українців — із післявоєнною боротьбою проти радянського режиму. Помилкою, за словами Снайдера, є забувати про інші частини цієї складної історії. Його найгостріше застереження прозвучало як політичний прогноз: «На полі бою Росія програє. У Варшаві та Києві Росія може виграти війну пам’яті».
Саме тому нинішня суперечка виходить далеко за межі символічного питання нагород. Вона торкається того, чи здатні дві держави, які після 2022 року стали одними з найближчих союзників у Європі, знайти баланс між історичною пам’яттю та сучасними безпековими викликами.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск вже назвав ескалацію конфлікту «стратегічною помилкою», попередивши, що від неї програють обидві країни — політично, економічно та геополітично. Окремо президент Володимир Зеленський звернув увагу на асиметрію у політичних контактах між двома країнами. За його словами, Кароль Навроцький протягом свого президентського терміну жодного разу не відвідував Україну, що, на думку Києва, ускладнює безпосередній політичний діалог у період війни. Водночас Зеленський згадав про епізод під час свого візиту до Польщі, коли після офіційного рукостискання йому було передано публікацію, присвячену Волинській трагедії. Президент зазначив, що ця подія не супроводжувалася публічними коментарями з українського боку під час спільних пресконференцій, підкреслюючи делікатність історичних тем у двосторонніх відносинах та необхідність їхнього обговорення в дипломатичному форматі, а не через символічні жести.
Історичні рани між Україною та Польщею є реальними. Проте так само реальним залишається й той факт, що сьогодні обидві держави мають спільний виклик у вигляді російської агресії. Саме тому нинішня суперечка стала не лише дискусією про минуле, а й перевіркою здатності Києва та Варшави не дозволити історії зруйнувати партнерство, яке стало одним із ключових чинників безпеки Центрально-Східної Європи.
Надя Ґерелюк
