Віктор Ягун
За останній тиждень у безпековій ситуації я б виділив кілька принципових змін, які безпосередньо впливають на Україну.
Перше — ситуація на фронті. Стратегічного перелому немає, але важливо, що росії не вдалося реалізувати задум швидкого прориву української оборони на сході. Основний тиск противника зберігається, насамперед на Покровському та суміжних напрямках. Лише за добу 3 жовтня Генеральний штаб фіксував понад 200 бойових зіткнень, найбільше — саме на Покровському напрямку. Водночас українські сили проводять локальні контрнаступальні дії. У межах операції “Вівальді”, за офіційною інформацією української сторони, звільнено близько 125–140 квадратних кілометрів території. Це не стратегічний наступ, але важливий показник: росія не має безумовної оперативної ініціативи по всій лінії фронту.
Друге — противник фактично розпочав новий етап осінньо-зимової повітряної кампанії. Акцент зміщується з окремих масованих атак на систематичне руйнування енергетики, транспортних вузлів, зв’язку та міської інфраструктури. Особливо показовими стали удари по Києву та мостах через Дніпро. 30 вересня відбулася одна з найбільш скоординованих останнім часом атак на енергетичну систему, після якої в столиці застосовували аварійні відключення. У наступні дні удари по транспортній та критичній інфраструктурі продовжилися.
Моя оцінка залишається незмінною: завдання москви — не обов’язково організувати один великий блекаут. Значно небезпечнішим може бути сценарій постійної дестабілізації життєдіяльності великих міст: електрика, вода, транспорт, зв’язок, логістика, медицина. Тобто створення в суспільстві відчуття постійної аварії та небезпеки з розрахунком на втому, міграцію населення й політичний тиск на владу.
Третє — контррозвідувальна ситуація. Ми бачимо продовження російської ставки на дешеву агентуру, дистанційне вербування, диверсії та індивідуальний терор. За останній тиждень СБУ повідомила про викриття агентурної мережі гру в Харкові, затримання агента фсб безпосередньо в лавах ЗСУ, запобігання замахам на чотирьох українських військовослужбовців у Запоріжжі та використання неповнолітнього для підготовки теракту у Хмельницькому. Це різні епізоди, але одна система. росія дедалі активніше намагається компенсувати труднощі класичної агентурної роботи використанням соціальних мереж, кримінального середовища та людей, яких можна завербувати за гроші або шляхом маніпуляції.
Четверте — змінюється ситуація навколо України в Європі. російські диверсії, кібератаки, підпали, порушення повітряного простору та операції з використанням безпілотників НАТО вже фактично розглядає як елементи єдиної гібридної кампанії. Верховний головнокомандувач сил НАТО в Європі Алексус Гринкевич прямо заявив, що мета цих дій — зламати волю союзників продовжувати підтримку України. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте цього тижня фактично сформулював відповідь Альянсу трьома тезами: зберігати спокій, посилювати оборону і продовжувати підтримувати Україну.
Для нас це принципово. Війна дедалі виразніше виходить за межі українського театру воєнних дій і перетворюється на протистояння росії з усією європейською системою безпеки — поки переважно нижче порогу прямої війни з НАТО.
П’яте — позитивним сигналом є подальше зближення України з європейським оборонно-промисловим комплексом. Візит канцлера Німеччини Фрідріха Мерца до Києва 4 жовтня відбувся буквально під російськими ударами. Оголошено пакет більш ніж на 1,3 мільярда євро для оборони та енергетики, а також домовленості щодо ППО, дронів-перехоплювачів, спільного виробництва й інших оборонних програм. Це важливо не тільки через гроші. Європейська підтримка поступово переходить від моделі “передати Україні зброю” до моделі інтеграції української та європейської оборонної промисловості.
Щодо переговорного треку — Сполучені Штати знову пропонують тристоронні технічні консультації України, США і росії, орієнтовно до кінця жовтня. Україна свою готовність підтвердила. Але принципово нічого не свідчить про зміну стратегічних цілей кремля. Тому переговори треба розглядати як дипломатичний інструмент, а не як ознаку близького завершення війни.
Віктор Ягун,
український військовий і громадський діяч, генерал-майор Служби безпеки України, колишній заступник голови СБ України
