Ігор Лосєв
Знов і знов доходиш висновку, що росія невиправна. А всі казки російських лібералів про нову прекрасну росію – абсурдні.
Їхня країна не здатна на соціальний і моральний прогрес. Вона ніколи не зміниться на краще.
Їхні лідери, розраховуючи на «корисних ідіотів» Кремля на Заході, кричать (у перервах між вбивствами українців і руйнуванням українських міст), що хочуть миру, однак обов’язково на власних умовах. Я взагалі вважаю будь-які перемовини з росією допоки вона окупує значну частину нашої землі дуже шкідливими. Бо це завжди перемовини про умови нашої української капітуляції. Говорити про щось із загарбником можна лише після того, як ми викинемо його з нашої території. А поки що московські керівники виступають із феноменально нахабними заявами. Ось наприклад нещодавно міністр закордонних справ РФ Лавров (справжнє прізвище Калантарян, він є тбіліським вірменином) зажадав, щоб Україна надала офіційний статус російській мові, а по-друге – щоб повернула панівну релігійну роль московському патріархату. Цей патріархат повністю підтримує російську агресію проти України. Його вірні також стоять на цих позиціях. Цікаво, що в ХVII–XVIII ст.ст. у багатьох європейських університетах захищалися дисертації на тему:
«Чи є росіяни християнським народом?» І чимало дисертантів відповіли: «Ні». Адже головне в християнській етиці це гріх і покаяння. А росіяни здебільшого своїх гріхів не визнають і ніколи не каються і всіляко намагаються уникати будь-якої відповідальності.
Національні характери народів дуже рідко змінюються і якщо таке інколи відбувається, то лише частково. Російська опозиція сприяє таким особливостям росіян, намагаючись довести, що російський народ не винний у геноцидній війні проти української нації, це, мовляв, тільки путін має відповідати. Вони не звертають увагу на те, що цю війну підтримує щонайменше 80 % підданих росії…
І як завжди показали себе поляки. Новобраний президент Польщі пан Навроцький виступив з антиукраїнською ініціативою: прирівняти символіку ОУН-УПА до нацистської. Таку поведінку характеризують дотепною фразою – «дурість і відвага». Поляки часто в своїй історії демонстрували відвагу, але значно менше здоровий глузд. Згадаймо лише, як у 30-ті роки ХХ ст. Польща взяла участь у розподілі земель Чехословаччини разом із Німеччиною і Угорщиною, знищивши свого єдиного природного союзника. Чехословаччина мала чудову оборонну промисловість, її називали зброярнею Європи…
І тепер, невже полякам так важко зрозуміти, що якби не жертовний героїзм українських воїнів російські танки вже давно стояли б у Варшаві, Кракові, Вроцлаві? Поляки живі нині завдяки тому, що багато українців загинули на фронті.
А польська держава ще існує коштом українських жертв…
Навіщо Польща завдає ударів у спину Україні, що воює проти жорстокого безжального ворога? Якщо, не дай Боже, ми не встоїмо, то це буде крах і для Польщі. І ніяка НАТО не допоможе. Це вже було в 1939 році, коли західні країни дали полякам багато гарантій, але в одній французькій газеті з’явилася стаття: «А чи варто воювати за Данциг?» Поки що у Польщі є єдина гарантія її існування і незалежності – це ЗСУ. І це треба розуміти щоб знову не переживати трагічних і кривавих сторінок польської історії.
