Тімоті СнайдерМинулого тижня Росія атакувала мирних жителів України, використавши для цього понад 500 дронів і ракет, зокрема крилатих. Хоча більшість дронів було збито, під час атаки постраждали два житлових будинки в Тернополі на заході України: загинула щонайменше 31 особа, включно з шістьма дітьми. Крім того, внаслідок цього обстрілу по всій Україні були охоплені вогнем будинки, магазини, поштові відділення та електростанції.
Але цей військовий злочин (новітній у злочинній війні, яку веде Росія) затьмарила звістка, що президент Росії Володимир Путін і президент США Дональд Трамп секретно ведуть переговори про врегулювання. Повідомляється, що американський спецпосланець Стів Віткофф (мільярдер, девелопер нерухомості і криптовалютний магнат) і Кирило Дмитрієв (голова російського фонду національного добробуту) стали авторами плану з 28 пунктів, який сильно перекошений в інтересах Кремля. Трамп зажадав, щоб Україна погодилася з цією закулісною угодою до 27 листопада, хоча зазначив також, що це, можливо, і не остаточна пропозиція.
Крім очевидної несправедливості, коли агресору дозволяється вирішувати результат війни, яку він розпочав, є шість фундаментальних проблем із цим “мирним” планом.
По-перше, він підвищує ризик ядерної війни. Якщо на Україну будуть тиснути, вимагаючи змусити її прийняти умови, рівносильні поразці, решта світу дійде висновку, що для стримування майбутнього вторгнення Росії, Китаю або будь-якої іншої ядерної держави потрібно володіти ядерною зброєю. Вимушена капітуляція України веде до ядерного поширення і значно підвищує ймовірність ядерної Третьої світової війни.
По-друге, цей ризик посилюється другою проблемою з мирним планом Трампа. Йдеться про його наслідки для світового порядку, заснованого на принципі непорушності державних кордонів. Так, порушення трапляються, але це винятки, а не норма. Схвалення такої поведінки (а Трамп зробить це, нагородивши Росію за вторгнення в Україну) настільки сильно виходить за межі допустимого, що потрясе всю систему. У нинішньому вигляді пакт Віткоффа-Дмитрієва загрожує створити світ, у якому вторгнення і війни стануть звичайною рутиною.
По-третє, поступка давнім вимогам Кремля підірве мир і стабільність у регіоні. Якщо за умовами врегулювання Росія залишиться сильнішою за Україну, Путін буде всіляко – юридично, морально, психологічно та економічно – натхнений на продовження війни в Європі.
По-четверте, план Трампа не містить переконливих механізмів контролю. З огляду на те, що Росія порушила всі угоди з Україною, які вона коли-небудь з нею укладала, запевнення Кремля, що він не спробує продовжити захоплення українських територій, не мають жодного сенсу.
Американським гарантіям безпеки теж бракує змістовності, особливо коли їх дає адміністрація, яку мало турбує чесність і справедливість. Єдиний значущий інструмент стримування нової російської агресії – це вступ України до НАТО, але в пропонованому плані врегулювання він категорично заборонений.
Зробивши пріоритетом імперські фантазії Росії, а не демократичну волю України, план Трампа уникає теми післявоєнної відбудови країни – і це п’ята головна проблема. Мир – це не просто тимчасова відсутність бойових дій. Я впевнений, що Росія погодиться на припинення вогню на кілька днів (можливо, навіть тижнів) в обмін на подальшу капітуляцію України. Однак реальний мир означає гарантію збереження суверенітету України та її здатності захищатися, вступати в альянси і, що найголовніше, відновлюватися. Пропоноване врегулювання про це замовчує, але союзники України висунули абсолютно розумні (і навіть прибуткові) плани відновлення країни і залучення іноземних інвестицій.
Остання (і, напевно, найфундаментальніша) проблема – це сам процес. Як вчить нас історія, досягнення міцного мирного врегулювання вимагає участі всіх сторін, що зачіпаються. Згадайте, як після Першої світової війни країни, яких вважали агресорами, були усунені від участі у найважливішій частині мирних переговорів, і це рішення зрештою сприяло початку Другої світової війни.
У нинішньому випадку з жертвами агресії, українцями, ніхто не консультувався, готуючи цей мирний план, який виглядає так, ніби його продиктували росіяни, а американці переклали англійською. (Можливо, ця не настільки вже надумана ідея, як здається: повідомляється, що Віткофф на переговорах із Путіним використовує послуги перекладача, найнятого Кремлем).
Наступна за важливістю зацікавлена сторона – європейські союзники України – теж виявилася захопленою зненацька таємною угодою Трампа. Для досягнення справжнього миру – такого, щоб Україна була захищена і змогла відновитися – всі ці сторони обов’язково повинні бути за столом переговорів.
Підходи Трампа не спрацюють. Коли ключові сторони виключені з мирного процесу, неможливо домогтися повного розуміння актуальних питань і зібрати необхідну інформацію. Виключивши Україну та її європейських союзників із переговорів щодо врегулювання, Росія і США можуть залишити українців без будь-якого іншого вибору – тільки воювати. Трамп, напевно, вважає, що зможе вмити руки в українському питанні, але проблема не буде вирішена.
Заповітне бажання Трампа отримати Нобелівську премію миру (воно стало чи не найзнаменитішим слабким місцем у політика в історії міжнародних відносин) призвело до непродуманої спроби мирного врегулювання, яка – у разі реалізації – гарантує майбутній конфлікт. Поки адміністрація США намагається силоміць примусити Україну та її союзників прийняти цей несправедливий “мир”, який аж ніяк не зможе бути довгим, ми повинні активніше закликати до того, щоб українців чули, поважали і підтримували.
Тімоті Снайдер – американський історик, професор Єльського університету, перший завідувач кафедри сучасної європейської історії в Школі глобальної та громадської політики ім. Мунка при Університеті Торонто, постійний співробітник Інституту гуманітарних наук у Відні (IWM), автор і редактор близько 20 книг.
Copyright: Project Syndicate, 2025.www.project-syndicate.org
