Оскільки кількість загиблих і тяжко поранених у російсько-українській війні перевищує мільйон душ; кількість жертв у останній ізраїльсько-палестинській війні сягає п’ятизначних цифр; Китай погрожує Тайваню; а хусити атакують судноплавство в Червоному морі, ввічливі розмови за столом часто звертаються до неввічливої теми міжнародної політики. Однак результуючий потік слів легко губиться в тумані неточності, амбівалентності та суперечливих визначень. Можна сперечатися з кимось, з ким ви повністю згодні, лише через різне розуміння термінів. Для вченого, математика чи інженера такий стан речей неприйнятний. Теорема чи рівняння — це лише безглузда трата чорнила, доки терміни не визначені. F=ma має значення лише тоді, коли F визначається як сила, m як маса, а a як прискорення. Будь-яка неоднозначність чи амбівалентність у таких питаннях призводить до невдачі, помилки або смертельної небезпеки.
І все ж у сфері міжнародної політики слова, які повинні бути точними, часто є розпливчастими, гнучкими і навіть суперечливими. Слова змінюються або набувають значення, не пов’язаного з їхнім походженням, стаючи «спотвореними» – їх неправильно використовують через перехід від одного значення до іншого. Визнаючи, що цивілізація будується, стоячи на плечах наших попередників, порушення цієї комунікації не призводить до нічого доброго. Частково цей стан речей просто зумовлений невіглаством та недбалістю, що накопичувалися роками. Але частково це може бути навмисним введенням в оману.
У логіці, закон тотожності Арістотеля говорить, що А є А: «Все, що існує, має певну природу. Кожна сутність існує як щось конкретне, і вона має характеристики, які є частиною того, чим вона є». Або, як повторив Конфуцій, «початок мудрості полягає в тому, щоб називати речі їхніми власними іменами». Як зазначала Айн Ренд: «Кожне слово, яке ми використовуємо […], є символом, що позначає поняття. […] поняття і, отже, мова є насамперед інструментом пізнання, а не комунікації […]. Комунікація – це лише наслідок, […] пізнання передує комунікації».
Оскільки слова є інструментами пізнання, вищих рівнів мислення, існує ризик того, що шляхом зміни значення слів ваші думки та погляди можуть бути маніпульовані, що призводить до павловських реакцій або двозначності з роману Джорджа Орвелла «1984».
Серед слів та понять, які були перетворені та спотворені до невпізнання, є: Нація – Націоналізм – Націоналіст; Держава (лат. Patria) – Патріотизм – Патріот; Імперія – Імперіалізм – Імперіаліст.
Слово «Нація» походить безпосередньо від латинського natio / nationis, що означає «народ». Це оригінальне «органічне» значення слова. Нація – це самоідентифікована велика група людей, які мають спільну мову, культуру та традиції, з окремою власною політичною державою або без неї. Курди, наприклад, – це бездержавна нація, розділена між чотирма державами, в кожній з яких вони є меншістю. Важливість спільної окремої мови є надзвичайно важливою, оскільки мова є носієм інформації, а отже, і культури, а нація в межах усього людства – це, перш за все, культурне явище. Релігія, як частина культури та традицій, іноді була фактором національної ідентичності, але сьогодні – меншою мірою. Нація, чия самоідентифікація спочатку повністю базувалася на релігії, євреї, сьогодні відродили свою мову іврит, визнаючи першочергове значення мови як об’єднуючого носія сигналу своєї культури. Сьогодні значення слова «Нація» спотворюється шляхом його змішування з державою. Національна держава – це держава з переважною більшістю однієї національності. Але більшість держав не є національними державами, і жодну з них не слід змішувати зі словом «Нація». Організація Об’єднаних Націй, наприклад, не є ні Організацією Об’єднаних Націй, ні Нацією. Це радше Конференція держав. Сполучені Штати також є неправильною назвою, оскільки «штати» – це провінції, всі претензії на незалежну «державність» яких були скасовані в 1865 році. Однак, оскільки провінції називаються «штатами», весь Союз часто неправильно називають «Нацією». Однак, помітним нещодавнім прикладом правильного використання терміна «Нація» було офіційне визнання урядом корінних народів Канади «Першими Націями».
З цього випливає, що націоналізм – це любов до народу чи відданість йому, а не до держави. Оскільки нація – це сім’я в цілому, цю любов чи відданість можна порівняти з любов’ю чи відданістю своїй родині. Так само, як любов до власної родини не тягне за собою ненависті до родини ближнього, любов до своєї нації не вимагає ненависті до будь-кого іншого. Фактично, вона може бути джерелом розуміння націоналізму інших народів. Історія неправильно названої Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії призвела до того, що слова «націоналіст» або «націоналізм» навмисно використовувалися як негативні епітети. Однак ні терміни «соціалістична», ні «робітнича партія» не були подібним чином профановані вправними постачальниками міжнародного соціалізму.Націоналізм поєднували з імперіалізмом, ігноруючи кричущий факт, що нації та націоналізм – це сили, які розчленували імперії! Кремль використовує термін НАЦИСТ для позначення націоналістів, описуючи українців, які наважуються говорити українською мовою в Україні. Сумно, що це поширене зловживання словом «націоналізм» вимагало захисту націоналізму від Йорама Хазоні в книзі «Чеснота націоналізму».
Термін «держава» визначає політичне утворення, що складається з географічної області з визначеними кордонами, населення та уряду. Оскільки термін «етатизм» використовується для визначення верховенства уряду держави над окремою особою в тисячолітньому конфлікті між ними, слово «патріотизм» (від лат. Patria або держава) використовується замість нього для позначення любові до певної держави або відданості їй. У конкретному випадку національних держав існує зближення між значеннями патріотизму та націоналізму, проте вони все ще не є ідентичними. Загалом, саме патріотизм, відданість політичній сутності держави, призвів до прикрих ексцесів. Вирази «моя країна, правильна вона чи ні» або «останній притулок негідника» натякають на потенційну небезпеку неконтрольованого патріотизму. Саме неконтрольоване просування держави створило імперії з супутніми неліберальними ексцесами. Однак, не дивно, що в більшості країн політичні сили пропагують патріотизм як чесноту.
Імперія — це політична одиниця, держава, що складається з величезних територій та багатьох народів (націй), створена шляхом завоювання або насильницького примусу та розділена між домінуючим центром, метрополією, та підлеглими периферіями/колоніями. Фактично, саме неконтрольований патріотизм перетворюється на імперіалізм. Імперіаліст бажає експансії держави на територію інших націй та подальшого їх підкорення. Імперії, як правило, служать еліті або комерційним інтересам метрополії. Політика Імперії часто полягає в тому, щоб «перетравити» підлеглі їй нації шляхом асиміляції або інших форм етноциду. І все ж у сучасному дискурсі слово «імперіалізм» рідко використовується. Гріхи Імперії звинувачують націоналізм – зазвичай ті, хто намагається приховати власні імперські амбіції чи минуле. І все ж саме націоналізм руйнує імперії, і саме національні держави довели свою здатність найкраще забезпечувати та зберігати індивідуальну свободу своїх підданих!
А є А. Початок мудрості – називати речі своїми іменами.
Коли під час політичних дискусій певні терміни навмисно використовуються неправильно, намір може бути лише злочинним. Маніпулюється сам засіб вашого власного пізнання. Волосся на потилиці має стати дибки. Свисніть у свисток і кличте несправедливість!
