На хвилях Дніпра… наша спадщина. Платиновий ювілей хору «Дніпро»

Хор Дніпро, солістка Соломія Голяк, акомп. Ірина Тарнавська.jpeg

У подружжі сімдесята (70) річниця знана як платинова. Металом платиною дорожимо за його рідкість, довготривалість та міць. Це робить його символом витривалості та випробування часом. Символ платини легко можна пристосувати до творчої праці хору «Дніпро», який вже сім десятиліть працює без перерви, зберігаючи і розвиваючи українську музичну культуру в Канаді.

70-річний ювілей заслуговує на особливе та змістовне вшанування. І таке змістовне та радісне вшанування 70-річчя хору «Дніпро» відбулося 16 листопада 2024 р. під заголовком «На хвилях Дніпра… наша спадщина»  в церкві Макдуґал Юнайтед в Едмонтоні.

Квартет “Елегантні Струни” і п. Олена Данилейко

Цей унікальний концерт завершив 70 років наполегливої та різноманітної праці, продемонструвавши ріст та розвиток, які пройшов хор «Дніпро» за ці довгі десятиліття. Ціль концерту була привернути увагу до початків, будови, стійкості і творчих досягнень хору. Своєю програмою хор «Дніпро» це успішно зреалізував.

Якраз день після концерту, 17 листопада, минуло 48 років як несподівано упокоївся основоположник і перший дириґент хору Роман Солтикевич. Він мав бачення того, яким може бути хор, і пристрасно працював, щоб покласти основу хору «Дніпро». Як сказала сьогоднішня дириґентка хору Ірина Шмігельська: «Читаючи  багато статей (з архівів) мене дуже вразило, що в 50-х і на початку 60-х років Роман Солтикевич аґресивно розвинув чоловічий хор і відразу інтеґрував хор у загальну музичну спільноту (конкурси, виступи, фестивалі і т. д.) і хор був високо оцінений! Він не обмежував хору до виступів серед української громади. Солтикевич подбав, щоб про хор ,Дніпро’ знали всі. Це було  дуже значне досягнення».

Зродився хор «Дніпро»

Хор «Дніпро» зродився у листопаді 1953 року як чоловічий хор під дириґентурою Романа Солтикевича, який розумів, що недавно прибулі біженці з України будуть процвітати духовно, коли будуть займатися прекрасною музичною спадщиною своєї батьківщини. Цей новий хор взяв собі ім’я леґендарної української ріки, сильного і потужного Дніпра.   В 1971 році до хору приєдналася оркестра під керівництвом Івана Ахтимійчука і пізніше приєднався танцювальний гурток під керівництвом Наталки Доброліж і Михайла Холонівського. Охоплюючи хор, оркестру і танцюристів, хор перейменовано на «Ukrainian Dnipro Ensemble of Edmonton». Їхні виступи були успішні. Поза Едмонтоном ансамбль виступив у Спокен Вашінґтон, в Австралії, Філіппінах та Гаваях.  Після повденного пацифіку у 1979 р., ансамбль повернувся до свого ориґінального імені —український хор «Дніпро» —  і залишився тільки хором.

Другий дириґент і мистецький керівник Марія Дитиняк

В 1976 році після несподіваного відходу у вічність Романа Солтикевича, хор «Дніпро» розпочав нову сторінку своєї творчої праці під дириґентською паличкою Марії Дитиняк.  Вона співпрацювала з Володимиром Колесником, колишнім Директором Київської Державної Опери і Балету. Колесник був захоплений xором, його музикальністю і заохочував Марію Дитиняк приступати до великих і складних проєктів. «Дніпро» зумів здійснити різні величаві програми під керівництвом Марії Дитиняк: у 1981 р. оперу «Купало» Анатолія Вахнянина, у 1982 р. прем’єру Сергія Яременка «Кантати Завойовників Прерій» на слова Яра Славутича, у 1983 р. «Запорожець за Дунаєм» Гулак-Артемовського, у 1988 р. «Ораторіо Неофіти» Маріана Кузана, на вірші Тараса Шевченка, у 1993 р. Ораторію «Святий Дніпро» Валерія Кікти, лібретто Софії Майданської. Вплив і спадщина Володимира Колесника залишилися довго після його смерті у 1997 р. Тоді Едмонтонська Симфонічна Оркестра зробила прем’єру кантати Юрія Ланюка «Палімпсести», на слова Василя Стуса,  у 1999 році і Маріана Кузана «Посланіє» у 2002 р.

За час своєї праці як дириґент хору «Дніпро», Марія Дитиняк мала дуже багато надзвичайних успіхів, на високому, професійному рівні музикальності. Вона зуміла вишліфовувати працю своїх хористів і звертала увагу на досконалість у кожній мелодії і в кожному виступі. Марія Дитиняк взірцево продовжувала і розширила бачення свого попередника. Вона розбудувала хор, вела складні, важливі та цікаві хорові проєкти і додала міцності фундаменту, на якому був побудований хор. Наша громада і українська музикальна культура збагатіли її безкорисливою працею. Після 35 років самовідданої та натхненної культурної праці Марія Дитиняк пішла на пенсію у 2011 році.

Третій дириґент хору «Дніпро» — Ірина Шмігельська

Від вересня 2011 року дириґентом і мистецьким керівником є представниця молодшого покоління. Ірина Шмігельська народилася в Канаді, здобула вищу освіту з музики. Маючи великий професійний досвід і музичну освіту, Ірина Шмігельська розпочала нову і свіжу епоху творчої праці хору, яка побудована на фундаменті її попередників.

Нові зусилля, нові пригоди і несподівані виклики стали центром праці хору. Відбулися  прем’єри замовлених творів, тематичні концертні програми, театральні програми, поїздки з хором. Великі перешкоди з’явилися перед хором через пандемію ковіду. Цей останній виклик вимагав особливо кмітливого думання зі сторони дириґента, щоб забезпечити здоров’я хору та індивідуальних хористів. Хор зумів подолати ці перешкоди і далі процвітає.

За останніх десять років під керівництвом Ірини Шмігельської хор пішов відновленим шляхом і почав нові проєкти. Репертуар хору збільшився, щоб включати ориґінальні твори, обробки класичних і сучасних композиторів з України та канадсько-українських композиторів таких як Зеновій Лавришин, Джоанна Естелле Сторощук, Уилі Звоздецький та Андрій Талпаш. Відбулися концертні турне по Східній Канаді і США у 2014 р., і по західній Канаді  у 2023 р. Відбулося відмінне турне в Україну у 2018 р., яке залишило незабутні враження у хористів i слухачів.

Програма ювілейного концерту

Програму відкрила теперішня голова і довголітній член хору Сузанна Романюк, яка підкреслила, що цей концерт є кульмінаційною точкою сімдесяти років праці. Назва хору «Дніпро» символічна, бо нагадує нам про потужність і вічність ріки, яка перепливає через серце України. Так як ріка Дніпро не перестає плисти, так український народ є потужний і не піддається ворогові. Вона привітала колишню дириґентку хору Марію Дитиняк та дітей дириґента Романа Солтикевича, які були присутні на концерті.

Програма була захоплююча і добре обдумана. Твори були поділені на групи 3-4 пісні після тематики. Усі точки мали особливе місце в програмі, щоб показати багатий репертуар. Треба згадати, що твори або обробки велетнів української музики були включені у програму. Як можна сподіватися, виконання було блискуче.  Вибір творів та їх чергування в програмі мали великий емоційний вплив на слухачів. Перша точка, ч.IV & ч.V із Ораторії «Святий Дніпро» Валерія Кікти віддали шану ріці Дніпро, яка займає почесне місце в українській історії. Тут зі сольо прекрасно виступила Соломія Голяк.

Друга група творів включала духовну музику Лисенка, Стеценка та канадсько-американського композитора українського роду Романа Гурка. Його твір «Богородице Діво» був присвячений основоположнику хору Романові Солтикевичу.

Тому, що хор «Дніпро» був заснований як чоловічий хор, чоловіки з хору виконали три пісні: «Взяв би я бандуру» обр. Григорія Верети, «Ой, коню ж мій, коню» музика Ірини Мельниченко та «Ой у лузі червона калина», яка зворушила присутніх і вони вислухали її стоячи.

Уривки з опери «Тарас Бульба» композиція Лисенка та опери «Купало» Вахнянина  були в наступній групі, яка завершила першу половину програми.

В час перерви хористка Ріна Ганчук розповіла про лотерею на користь Канадсько-Української Фундації (CUF). Ізабел МакВілліамс, українського походження з Принц Едуард Айленд, подарувала свій твір-килим «Українське Дерево Життя», який вона виконала традиційним способом гачкування, чого навчилася від своєї української бабусі. Свій твір вона присвятила усім відважним людям в Україні. Хористка-маляр Анна Завійборода приїхала до Едмонтону недавно з Полтавщини. Вона подарувала свій твір «Слава Україні», виконаний акриловими фарбами. Обидві художниці підтримують гуманітарні потреби України своєю творчістю.

Друга половина концерту розпочалася народними піснями обробки Лисенка, Кошиця та Є. Козака. Ці знайомі пісні були дуже гарно виконані, та особливу увагу треба звернути на виконання «Човен хитається». Хор «Дніпро» інтерпретував цю милу пісню знаменито, з теплою ніжністю, і показав яка правдива краса знаходиться в непретензійній мелодії.   Хор продовжував канадською народною піснею англійською мовою «Чотири вітри» (Four Strong Winds), яку написав канадський співак-композитор Ієн Тайсен, обр. хористки Деніс Лучишин. Дириґувала — помічниця дириґента Ґлорія Загарія.

Перший з двох особливих гостей, які приєдналися до концерту, був новостворений квартет «Елеґантні струни». Це квартет дуже талановитих музикантів з різних куточків України, які познайомилися в Едмонтоні. Об’єднала їх любов до музики і рідного краю. В цій групі творів хор виконав «Щедрик» Леонтовича і струнний квартет надзвичайно виконав зворушливу і незабутню «Мелодію» Скорика. Коли вони грали, то неймовірна тиша запанувала у залі і слухачі були захоплені голосом цих струн. Своїм виступом  квартет показав майстерність і музикальність. Треба згадати, що від лютого 2022 року вже чотирнадцять молодих осіб стали членами до хору «Дніпро».

Жінки хору також виступили самі. Пісня «Чарівна скрипка», музика І. Поклада, слова Ю. Рибчинського, просто зачарувала слухачів. Їхні голоси злилися в один надзвичайний, досконалий звук. Квартет «Елеґантні струни» разом із акомпаніатором хору Іриною Тарнавською супроводжали цю пісню. Гумор можна було відчути у жартівливій пісні «Ти до мене не ходи» Кос-Анатольського.

Остання група пісень включала патріотичні пісні. «Кличе мати сина» обр. Заставецького  і Тараса Петриненка «Україно» пригадали слухачам про жахливу трагедію під сучасну пору в Україні. Другий відмінний гість, тенор Петро Тарнавський, приєднався до хору і виконав сольові частини у пісні «Україно». Своїм досвідом і гарним голосом він дуже збагатив цю пісню.

Заключна пісня концерту була потужна ч. ХІ з ораторії «Святий Дніпро» Валерія Кікти. Тут виступив разом з хором квартет хористів: Микейла Кавалко, Анна Завійборода, Олег Шляхта і Майкел Баклер.

Несподіваною точкою після останньої пісні було прощання Олександра Данилейка, Генерального Консула України в Едмонтоні. Ведуча Сузанна Романюк сказала, що недавно наспіла вістка, що О. Данилейко кінчатиме свій термін як Генеральний Консул в Едмонтоні при кінці листопада ц. р. Хор гарно використав цю нагоду подякувати О. Данилейкові та його дружині Олені за їхню постійну підтримку різних подій та активну участь в житті едмонтонської громади останніх шість років. О. Данилейко був зворушений надзвичайним концертом і теплими словами. В імені своєї дружини Олени і себе він сказав, що останніх шість років вони почувалися як вдома і подякував хорові за їхню відмінну працю та побажав ще дуже багато років праці, побажав, щоб хор включав молодь і продовжував плекати «таку красиву музику і такі красиві співи».

Милі спогади

Музичні точки перепліталися з короткими коментарями на відео, від кількох сьогоднішніх і колишніх хористів, дириґентів Марії Дитиняк, Ірени Шмігельської та Любомира Пастушенка, одного із ориґінальних членів хору. Коментарі висвітлили колосальну мистецьку працю хору, спостереження, особисті переживання і навіть показали, що для деяких молодих канадців бути частиною хору зближує їх до їхнього коріння. Для нових переселенців, які приїхали до Канади самі, приєднавшись до хору, вони собі знайшли нову родину, де були тепло прийняті і почуваються оціненими.

Акомпаніатор хору Ірина Тарнавська заслуговує на спеціальну увагу в цьому ювілейному концерті за свою довголітню посвяту хорові. Будучи ще молоденькою гімназисткою у 1976 році, вона стала головним акомпаніатором хору, а у 1994-1996 роках була дириґентом-помічником. По сьогоднішній день вона є неодмінною частиною хору і дальше головним акомпаніатором. 

Поза хором «Дніпро» Ірина Тарнавська є досвідченим педагогом, піаністкою, дириґентом та викладачем вокалу. В неї вища освіта з фортепiaнa та педагогіки. Крім цього вона вивчала хорове дириґування від Володимира Колесника на українських хорових дириґентських семінарах, які організувало Українське Музичне Товариство Альберти. Під сучасну пору Ірина Тарнавська є заступником голови цього товариства. Вона є довголітнім дириґентом хору Парафії Св. Юрія в Едмонтоні. Впродовж своєї кар’єри вона отримала різні признання. За свою відданість українській культурі та працю в громаді Ірина отримала Гетьманську Нагороду, яку надає Провінційна Рада КУК. Ця нагорода відзначає добровольців, які дарують свій час, здібності та працю на добро нашої громади.

Яке майбутнє хору?

Дириґентка Ірина Шмігельська поділилася деякими думками. Як би час і фінанси не були перешкодою, вона б «хотіла заснувати музичну школу, заснувати дитячі та молодіжні хори, організувати професійне навчання вокалу та організувати виступи поза межами української громади, щоб підтримувати нашу культуру і громаду». Вона висловила бажання «розробити план на майбутнє, на довголіття хору. Вже починаються розмови про 75-річчя хору…».

Нехай надзвичайна культурна праця славетного едмонтонського хору «Дніпро» продовжується успішно і без зупину, так, як потужні води його тезки, леґендарної української ріки Дніпра!

Фото авторки.

Ліда М. Василин