
Російська пропаганда не має державних кордонів. Вона діє не лише на окупованих територіях України чи в інформаційному просторі Росії, а й далеко за її межами – зокрема в Канаді, використовуючи культурні, громадські та релігійні інституції для поширення кремлівських наративів. Нещодавній випадок за участю священника з Торонто став черговим приводом замислитися над тим, наскільки глибоко ця проблема може проникати в канадське суспільство.
4 листопада 2026 року Володимир Путін особисто вручив орден Дружби протоієреєві Володимиру Мальченку, настоятелю Свято-Троїцького російського православного собору (Holy Trinity Russian Orthodox Cathedral), що розташований за адресою 23 Henry Street у Торонто. Церемонія відбулася в Московському Кремлі з нагоди Дня народної єдності Росії.
Путін відзначив діяльність священника, зокрема його роль у підтриманні зв’язків канадських парафіян з їхньою «історичною батьківщиною». У відповідь Мальченко заявив, що росіяни в усьому світі мають одну батьківщину – «Росію, Святу Русь», та побажав їй процвітання.
Після повернення до Канади в коментарі телеканалу Global News священник заявив, що не шкодує про отримання нагороди, оскільки розглядає її як визнання своєї душпастирської праці, а не політичний жест. Він також наголосив, що церква стоїть «поза політикою», не підтримує воєн і занепокоєна людськими стражданнями.
Однак чи можна відокремити таке нагородження від політичного контексту? Путін вручав відзнаку не просто як глава держави, а як президент країни, що веде повномасштабну війну проти України. У тій самій промові він вихваляв російських військових, які, за його словами, захищають інтереси Росії в межах так званої «спеціальної військової операції».
Особливе занепокоєння викликає й те, що, за розслідуванням Global News, вебсайт парафії містить посилання на російські інтернет-ресурси, які поширюють твердження про те, що Україна нібито є «вигаданою країною», а українці – «вигаданим народом». Це не просто суперечливі погляди чи історичні дискусії. Такі твердження є складовою російської пропаганди, покликаної заперечити українську національну ідентичність і виправдати агресію проти України.
Конгрес українців Канади рішуче засудив рішення священника прийняти нагороду з рук Путіна. Генеральний директор організації Данило Корбабіч назвав цей вчинок моральним лицемірством, несумісним із християнським ученням.
Для українських канадців ця ситуація має особливий вимір. Поки Росія знищує українські міста, вбиває цивільних, викрадає дітей і намагається стерти українську ідентичність, у Канаді, яка послідовно підтримує суверенітет України, окремі представники релігійних та громадських середовищ продовжують відтворювати наративи держави-агресора.
Цей випадок нагадує: пропаганда працює всюди, де її не розпізнають, не ставлять під сумнів і не протистоять їй. Вона не завжди приходить із гучними гаслами чи політичними заявами. Іноді вона промовляє мовою культури, традиції, віри та нібито аполітичного служіння.
Саме тому позиція «ми поза політикою» не може бути виправданням для замовчування правди. В умовах війни, коли сама можливість існування української держави та народу заперечується кремлівською пропагандою, байдужість і відсутність критичного ставлення до таких наративів також мають наслідки.
Осип Гнатик


