Того, хто, можливо, очікував побачити в сьогоднішньому посланні путіна російському парламенту світло в кінці тонелю війни та прагнення до миру, цілком логічно чекало розчарування. путінський режим чітко зафіксував переведення російської держави та суспільства на рейки довгострокової конфронтації із Заходом. Які ж головні сиґнали хотів надіслати кремль Україні та світові?
По-перше, путінський режим розглядає нинішній конфлікт із західним світом як екзистенційний, оскільки, за словами путіна, справжня мета Заходу – це стратегічна поразка та підкорення росії. Такими тезами кремль намагається заручитись підтримкою росіян для довгострокового виснажливого протистояння і, відповідно, налаштовує на ці цілі російську економіку та російське суспільство. Адже, як пам’ятаємо, основою так званого суспільного договору путінського режиму з російськими громадянами була стабільність та безпека. Зараз відчуттів ані стабільності, ані безпеки не залишилось. Тому в кращих радянських традиціях кремль повернувся до образу «оточеної фортеці», а путін прагне запропонувати себе як ґаранта та запоруку збереження росії.
Крім цього, піднімаючи рівень конфронтації на екзистенційний, путін фактично дає сиґнал західним лідерам та світу про потенційну можливість та готовність задіяння і ядерних арґументів. Інструмент «ядерного шантажу», який, на думку Кремля, мав би налякати демократичний світ, був задіяний і в рішенні призупинити участь у Договорі про стратегічні наступальні озброєння, і в обіцянках відновити ядерні випробування.
Водночас, варто пам’ятати, що «ядерний блеф» супроводжує російське вторгнення в Україну практично з самого початку і через ядерні навчання, і через підвищення боєготовності ядерних сил тощо. Відтак, черговим вкидом «ядерної карти» вже нікого не здивуєш і не налякаєш.
По-друге, кремль продовжує просувати власний наратив щодо виправдання аґресії та покладення всієї відповідальності за конфлікт на Захід, який «обманював» росію, не пішов на «мирні ініціативи» путіна у грудні 2021 року та «готував» Україну до «військової кампанії проти Донбасу у лютому 2022 року». Цим сиґналом путін, ймовірно, дав зрозуміти, що «м’яч мирних ініціатив» на полі Заходу, а його пропозиції від грудня 2021 року щодо «капітуляції НАТО» залишаються на столі. Ймовірно, ця теза стане спусковим гачком для багатьох «корисних ідіотів», які почнуть просувати ідею так званого припинення вогню та безальтернативність мирних переговорів з росією. Тактична пауза вкрай важлива для москви для переозброєння, накопичення сил та ресурсів для продовження війни з Україною та Заходом.
По-третє, путін чітко і недвозначно окреслив справжню мету вторгнення в Україну – знищення української державності, яку він вважає «штучною, неонацистською та антиросійською», а також анексія українських територій або, за його словами, «возз’єднання історичних російських земель». кремлівський диктатор підтвердив, що він налаштований на тривалу війну проти України, свідченням чому є наголос на готовності до «акуратного та послідовного вирішення всіх поставлених завдань» та ініціатива про запровадження «двотижневої відпустки для російських військовослужбовців на кожні півроку військових дій».
По-четверте, путін продовжує спроби зробити росію центром тяжіння для слаборозвинених країн та країн, що розвиваються, які відчувають історичні образи та реваншистські настрої проти країн Заходу за період колоніалізму та «спроби західного світу нав’язати цим країнам ліберальні тоталітарні цінності та вгамувати жагу до влади та збагачення».
По-п’яте, згадкою про безперервність виборчого процесу в росії та заплановані на 2024 рік президентські вибори путін окреслив зміст власної президентської кампанії щодо того, що так звана «СВО» – це боротьба за право росії бути сильною і її успіх залежить від участі та відповідальності кожного російського громадянина. Відтак, війна проти України та продовження боротьби з Заходом стане основним елементом президентської кампанії путіна і механізмом консолідації російського суспільства та російських політичних та економічних еліт навколо нього. Це фактично дедалі більше робить російське суспільство та еліти співучасниками міжнародного злочину аґресії росії проти України, які мають бути притягнуті до відповідальності.
Відповідь Заходу на путінські погрози має бути очевидною. Необхідно забезпечити перемогу України на полі бою через надання всіх необхідних озброєнь, включаючи бойові літаки та далекобійну артилерію та ракети, а також посилення санкційного тиску на росію та її союзників для знищення економічного потенціалу аґресора.
путін вкотре довів, що подальші очікування окремих західних лідерів на можливість досягнення справедливого миру з його режимом позбавлені сенсу та підстав, а відтак оптимальний шлях до миру – це поразка росії, депутінізація та притягнення режиму до міжнародної відповідальності. Майже двогодинний виступ вкотре довів брак креативу і нових ідей в кремлі, а війна – єдина можливість збереження влади в руках путінського режиму. Наше завдання – викинути цей аґресивний та небезпечний режим на смітник історії.
