21 січня 2025 року кардинал Райнгард Маркс, архиєпископ Мюнхену і Фрайзінґу, передав владиці Богданові Дзюраху — Апостольському екзарху для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії, часточки мощей блаженної Едіґни — правнучки святого рівноапостольного Володимира Великого, онуки Ярослава Мудрого, доньки Анни, королеви Франції. Її мощі, які спочивають на баварській землі у храмі св. Севастіана (м. Пух), будуть встановлені в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці та св. Андрія Первозванного (УГКЦ) в Мюнхені та в соборі Воскресіння Христового (УГКЦ) у Києві.
Як повідомляє владика Богдан на своїй фб-сторінці, він особисто прийняв мощі блаженної Едіґни з рук Його Еміненції кардинала Райнгарда Маркса. «Її називають Блаженною, яка об’єднує народи, — адже походить з нашого українського народу; народилася і зростала в королівському дворі у Франції, а довершила свій життєвий і християнський подвижницький шлях в німецькій Баварії, в околицях містечка Пух у 1109‑му році. Її пам’ять наша Церква святкує 26 лютого», — написав Апостольський екзарх. Ця історична для українського народу подія розпочалася молитвою під проводом кардинала Маркса, під час якої владика Богдан заспівав українською мовою величання блаженній Едіґні, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
«Ми молимося про справедливий мир для стражденного українського народу, — промовив архиєпископ Мюнхену. — Блаженна Едіґно, будь заступницею для українців у цей важкий час, допоможи поглибити дружбу між Україною та Німеччиною. Великий Боже миру, будь із нами, Твоєю силою через Твого Сина Господа Ісуса Христа допоможи нам».
Владика Богдан звернувся до кардинала: «Сьогодні дуже зворушливий момент для нас усіх, а зокрема для українців, які проживають на цій гостинній баварській землі. Цей акт передачі чесних мощей блаженної Едіґни є ще одним доказом нашого духовного єднання і тісної співпраці у служінні Богові та Божому людові. Блаженна Едіґна, чиї мощі ми сьогодні з Ваших рук отримуємо, нагадує нам, що зв’язки Української Церкви й українського народу з Європою, зокрема з Німеччиною, тривають не десятки років, а сягають глибини віків, аж до тисячолітньої давності. (…)Нехай на цій дорозі у спільне майбутнє нас супроводжують своїм небесним заступництвом блаженна Едіґна, блаженний священномученик Петро Вергун і всі святі та праведні наших народів і Церков».
Блаженна Едіґна — правнучка святого рівноапостольного князя Володимира Великого й онука правителя Київської Русі Ярослава Мудрого. Її життєпис — цінна складова історії Русі-України та обʼєднує сьогодні три народи: український, з якого вона походить, французький, у якому народилася, та німецький, якому служила майже все життя. Емма-Едіґна народилася 1055/1058 рр. у Франції. Її батьком був французький король Генріх І, а матірʼю — королева Франції та київська князівна Анна Ярославна. Такий союз став можливим через активну династичну політику батька Анни — Ярослава Мудрого. Використовуючи матримоніальні союзи своїх дітей як інструмент зовнішньої політики, Ярослав створював міцні звʼязки з багатьма європейськими державами та династіями. Починаючи від XVII і до XIX століття знаходимо численні письмові згадки та розповіді про життя блаженної діви Едіґни, про її служіння, чуда, що сталися за її заступництвом та велике пошанування серед народу Баварії. Саме з цих джерел й усного передання викристалізувалася історія життя блаженної, яка відома нам сьогодні: Едіґна прибула в землі Німеччини із Франції, походила з королівської родини й була дочкою короля Франції Генріха I (1031-1060) і королеви Анни Ярославни. Заради обіцянки дівицтва та задля свого нареченого Господа Ісуса Христа взяла на себе добровільне вигнання та, прагнучи уникнути примусового подружжя, покинула королівський двір і вирушила на схід. Дорогою Едіґна потрапила в Баварію, де її підібрав селянин на возі, запряженому волами, де також були півень і дзвінок. За переданням, біля містечка Пух, де вони проїжджали, воли самі зупинилися, півень прокукурікав і задзвонив дзвіночок. Едіґна сприйняла цей знак за Боже провидіння і залишилася жити й служити на цьому місці. Вона оселилася в порожнині стовбура великої липи (ця липа стоїть донині поруч із церквою св. Себастіана) й жила там 35 років, служачи Богові та наслідуючи Христа в молитві, чуваннях, чистоті й пості. Ще за життя Едіґна уславилася своїми добродійствами та праведністю і була високо шанованою серед місцевого населення. Вона зійшла з престолу, щоб наслідувати Христа, служити своїм ближнім, навчаючи їх грамоти, лікуючи хвороби, ділячись знаннями та вірою. Відмовилася від королівських привілеїв, щоби здобути скарби на небі; а обравши життя пустельниці у близькості до Творця, стала прибіжищем для людей, які шукали допомоги й пристановища в бурях щоденного життя. До сьогодні блаженна Едіґна залишається прикладом служіння, відданості ближнім і вірності Богові. За переданням, після переходу блаженної із земного життя до небесної батьківщини, 26 лютого 1109 року, з липи, в якій жила Едіґна, потекла олія; але вона всохла, коли люди спробували продати її задля наживи.
Текст і фото: «CREDO»
