Джеймс Ерл Картер (відомий як Джиммі Картер) був 39-м президентом Сполучених Штатів Америки, який помер у віці 100 років. Його довге життя стало прикладом служіння суспільству, моральної відповідальності та гуманізму. Його діяльність охоплювала військову службу, політику на рівні штату Джорджія та президентський період у 1977–1981 роках. Для канадців ця постать має ще й особливе значення — одна з найвідоміших сторінок молодості Картера пов’язана саме з Канадою.
Він увійшов в історію як перший американський політик, який дозволив звертатися до себе простим ім’ям, Джиммі. «Я простий фермер, мені так звичніше», – казав він журналістам, формуючи образ чесного й відкритого лідера. Насправді Картер мав серйозну підготовку. Він навчався у Технологічному інституті Джорджії (Georgia Institute of Technology) та Військово-морській академії США (United States Naval Academy), служив на перших американських атомних підводних човнах, а після служби повернувся до сімейного бізнес, вирощування арахісу.
Політичну кар’єру Картер розпочав у штаті Джорджія, де був сенатором штату, а згодом губернатором. Після потрясінь, спричинених Вотергейтським скандалом, американці прагнули нових, чесних політиків. Гасло Картера: «Я вам ніколи не збрешу» стало символом довіри до нього. У 1976 році він переміг на президентських виборах і вже 20 січня 1977 року склав присягу президента США.
Канадський епізод: аварія в Чок Рівер
Однією з найбільш технічно значущих подій, пов’язаних із ранньою кар’єрою Картера, стала участь у ліквідації наслідків ядерної аварії в Канаді.
12 грудня 1952 року на об’єкті лабараторій Чок Рівер (Chalk River Laboratories) в провінції Онтаріо сталася серйозна аварія в дослідницькому реакторі NRX (National Research Experimental). Через поєднання технічних несправностей та операційних помилок відбулося перегрівання активної зони реактора. Це спричинило пошкодження паливних елементів, вибух водню та затоплення частини приміщень радіоактивною водою. Рівень радіації всередині реакторної будівлі досяг критичних значень.
Для стабілізації ситуації Канада залучила міжнародну допомогу. До складу американської групи фахівців, яка прибула на місце, входив 28-річний офіцер офіцер ВМС США Джиммі Картер. Робота в зоні ураження вимагала максимальної точності та жорсткого дотримання часу перебування через високий рівень радіації. За оцінками інженерів, безпечне перебування всередині реакторної зони не могло перевищувати 90 секунд. Для підготовки операції команда створила повнорозмірний макет реактора, щоб відпрацювати кожен рух заздалегідь. Саме Джиммі Картер запропонував збудувати дерев’яну модель реактора на місцевому тенісному корті та точно вимірювати час виконання кожної дії. Робота вимагала абсолютної точності й дисципліни.
Картер не лише керував операцією, а й особисто заходив у небезпечну зону разом зі своїми підлеглими. Завдяки цій операції вдалося стабілізувати реактор і уникнути масштабної катастрофи.
Саме цей досвід, на думку істориків, став одним із ранніх прикладів його практичного досвіду роботи в умовах високого ризику та складних технічних рішень. Канадський досвід сформував його стиль лідерства — вести за собою власним прикладом
Президентство в добу випробувань
Під час президентства (1977–1981) адміністрація Картера працювала в умовах економічних труднощів у США, зокрема інфляції та енергетичної кризи.
У сфері зовнішньої політики одним із найбільших його досягнень стало посередництво між Ізраїлем та Єгиптом, яке завершилося підписанням Кемп-Девідських угод (1978) — історичного мирного договору, що визначив баланс сил на Близькому Сході на десятиліття вперед. Однак політична доля була до нього не завжди прихильною. Складна економічна ситуація та криза із заручниками в Ірані значно підірвали довіру до адміністрації. У 1980 році на президентських виборах він поступився кандидату-республіканцю Рональд Рейган. Після завершення президентства Джиммі Картер не відійшов від громадського життя. Навпаки, саме тоді розпочалася його найпомітніша гуманітарна діяльність. Він заснував The Carter Center, який займався спостереженням за виборами, боротьбою з хворобами та посередництвом у конфліктах у різних країнах світу. За цю діяльність у 2002 році він був удостоєний Нобелівської премії миру.
Картер став символом того, що справжнє лідерство не завершується разом із політичною посадою.
Особисте життя та родина
Важливою частиною його життя була дружина — Розалін Картер. Їхній шлюб тривав 77 років і вважається одним із найдовших серед президентських подружжів США. У них було четверо дітей, одинадцять онуків і чотирнадцять правнуків. Розалін Картер відійшла у вічність у листопаді 2023 року.
Останні місяці свого життя Джиммі Картер провів у хоспісі в рідному штаті Джорджія. Він став першим президентом США, який дожив до сторічного віку. Життя Картера поєднувало політичну діяльність і гуманістичні цінності. Його спадщина включає не лише політичні рішення, а й приклад чесності, віри та служіння людям. Він також запам’ятався як політик, який допоміг Канаді в складний період її історії, демонструючи приклад міжнародної солідарності.
У світовій пам’яті він залишається президентом, який прагнув миру і вважав, що відповідальність перед людьми має бути головним принципом державної служби.
Хоча Картер не відвідував Україну з офіційними візитами, він підтримував її під час російської агресії та засудив повномасштабне вторгнення 2022 року як порушення міжнародного права. Президент України Володимир Зеленський відзначав його відданість демократичним цінностям і позицію «серцем з Україною».
Джиммі Картер помер 29 грудня 2024 року і був похований у місті Плейнс, штат Джорджія.
Михайло Гуцман
