25 лютого 2026 року відбулася урочиста церемонія, під час якої Український Конґрес Канади – Відділ Торонто спільно з Українською Ветеранською Організацією Канади вручили родині Бенджаміна Азера Українсько-Канадську медаль жертовності. Нагороду було присуджено посмертно 21-річному канадському добровольцю, який загинув, захищаючи Україну від російської збройної агресії.
Бенджамін Азер, відомий за позивним Німо («Nemo»), походив з угорсько-єврейської родини та служив у складі 3-ї бригади Збройних сил України. Він брав участь в оборонних і штурмових операціях у Донецькій та Харківській областях, де його підрозділ неодноразово зазнавав інтенсивних атак ворога. Виконуючи обов’язки стрільця а також і медика, Азер утримував позиції, евакуйовував поранених побратимів і надавав допомогу бійцям безпосередньо на полі бою.
За мужність і самопожертву Бенджамін Азер був посмертно нагороджений орденом «За мужність» України. Він загинув 24 травня 2025 року на Харківщині під час атаки ворожого дрона, допомагаючи іншому іноземному добровольцю. Навіть після наказу відступити він залишився на позиції та продовжив бій, прикриваючи товариша. Похований в Україні, на землі, яку свідомо обрав захищати.
Медаль від імені родини прийняв батько загиблого, Натан Азер. Нагороду вручили Тарас Яцьків від Української Ветеранської Організації Канади та Петро Штурин, голова Українського Конґресу Канади, відділ Торонто. У церемонії взяли участь майже сто осіб, які зібралися, щоб вшанувати пам’ять молодого чоловіка, не народженого в Україні, але такого, що свідомо став на бік її народу у боротьбі за свободу та право на самовизначення.
Українсько-Канадську медаль жертовності було засновано у 2022 році рішенням XXVII Трирічного Конґресу Українців Канади у Вінніпезі. Медаль вшановує громадян Канади, які загинули, були поранені або вважаються зниклими безвісти, служачи разом із Збройними силами України. Ця відзнака стала символом глибокої солідарності та відданості, яку багато канадців проявили на підтримку України в її боротьбі за незалежність і свободу.
Текст і фото: Анна Яциняк
