Даян Френсіс, редакторка канадського National Post, колумністка в Kyiv Post, старша науковиця, співробітниця Atlantic Council, Eurasia Center, авторка, дописувачка на Substack
Джерело: Френсіс на Substack
Президент Дональд Трамп виступив на Генеральній Асамблеї ООН з низкою гучних заяв. Він заявив, що Україна повинна — і неодмінно зможе — повернути всі території, захоплені Росією з 2014 року; що країни НАТО повинні збивати російські літаки, які порушують їхній повітряний простір; і що США нададуть НАТО все необхідне озброєння як для допомоги Україні, так і для власної оборони країн альянсу від Москви. Він також заявив, що надмірна міграція і політкоректність становлять загрозу для західної цивілізації, але водночас не згадав про найбільшу загрозу для людства — Володимира Путіна, його війни й підрив миротворчих зусиль Організації Об’єднаних Націй.
Росія залишається однією з п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН, головним завданням якої є підтримка міжнародного миру і безпеки. Однак країна зберегла своє місце в Раді навіть після того, як у лютому 2022 року її танки увійшли в Україну. Через рік президент України Володимир Зеленський виступив у Раді Безпеки із закликом позбавити Росію права вето, заявивши: “Це вето перетворило Раду на морг, блокуючи кожну спробу зупинити бійню”.
Росію необхідно виключити зі складу ООН і визнати державою-терористом. Її тривала участь у роботі Ради Безпеки рівносильна тому, якби серійному вбивці доручили очолити поліцейське управління Нью-Йорка. Саме це і сталося 1991 року, коли ООН дозволила Росії замінити Радянський Союз як одного з п’яти постійних членів Ради Безпеки з правом вето. Радянський Союз теж зловживав цим правом і першим застосував вето 1946 року, проте Росія пішла ще далі, використовуючи його як інструмент для розв’язування і прикриття воєн. Вона блокувала дії щодо Сирії починаючи з 2010-х років, наклала вето на резолюцію щодо Криму 2014 року і завадила голосуванню з приводу власного вторгнення в Україну 2022 року.
Право вето залишається спірним механізмом. Його прихильники стверджують, що: а) ООН не змогла б функціонувати, якби намагалася нав’язувати обов’язкові рішення щодо будь-кого з постійних членів, і б) вето слугує важливою противагою домінуванню Сполучених Штатів. Проте Росія перетворила вето на зброю. Це — недемократичний механізм, що забезпечує імунітет для постійних членів і їхніх союзників, і саме він став головною причиною багаторічної бездіяльності ООН щодо воєн, воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Це привілей, яким зловживають. Право вето в Раді Безпеки було надане п’ятьом постійним членам, які перемогли у Другій світовій війні: Росії, США, Великій Британії, Франції та Китаю. Решту десять членів Ради обирають на ротаційній основі, проте будь-хто з “п’ятірки” може заблокувати будь-яку резолюцію, навіть якщо всі інші 14 членів її підтримають.
Усі п’ять держав протягом років використовували вето, щоб обходити міжнародне право. Росія вдирається в сусідні країни, водночас блокуючи будь-яку реакцію на свої дії. Китай прикриває своїх союзників. США починали власні військові авантюри — у В’єтнамі, Іраку, Лівії — не побоюючись наслідків. Велика Британія і Франція використовували імунітет, щоб скоювати злочини у своїх колоніях після війни. Станом на кінець 2025 року Сполучені Штати разом з іншими країнами вже десятки разів застосовували вето в Раді Безпеки, блокуючи резолюції або перешкоджаючи розгортанню миротворчих сил.
