Після оголошення про перші антиросійські санкції епохи Дональда Трампа виявилось, що чимало нафтопереробних підприємств країн «ґлобального Півдня», які дотепер купували російську нафту, почали скорочувати замовлення ще до того, як санкції почали діяти. І йдеться тут не тільки про Індію чи Туреччину – їхня обережність була якраз прогнозованою. Йдеться також і про Китай.
Така поведінка нафтопереробників спростовує прогнози експертів, які обіцяли, що Індія і Туреччина до санкцій проти «роснефті» та «Лукойла» пристосуються, а Китай так і взагалі їх не помітить – тим більше, що на недавній зустрічі Трампа із головою КНР Сі Цзіньпінем закупівля Китаєм російської нафти, за словами самого президента США, навіть не обговорювалася.
Але експерти робили свої висновки, бо спиралися на досвід нехтування попередніми американськими санкціями, запровадженими ще адміністрацією Джо Байдена проти інших російських компаній – «Сургутнєфтєгаза» та «Газпром-нєфті». Очікування від цих санкцій були дуже серйозними, але результати розчарували. Адже росії вдалося без особливих проблем їх обійти шляхом використання «тіньового флоту» або фірм-посередників. І в результаті обсяги постачання російської нафти до країн «ґлобального Півдня» збільшилися, а не зменшилися. Отакої! Саме тому деякі експерти радили адміністрації Трампа краще стежити за виконанням вже запроваджених санкцій, ніж вигадувати нові.
Однак треба розуміти, що перші санкції Трампа це вам не останні санкції Байдена. У новій адміністрації ніхто особливо й не був зацікавлений стежити за тим, як виконуються санкції проти «Сургутнєфтєгаза» та «Газпром-нєфті». По-перше, тому що хотіли продемонструвати безпорадність адміністрації Байдена – всі ми майже кожного дня чуємо, що це війна Байдена, а не Трампа. А, по-друге, Трамп і дійсно спочатку вірив у свої хороші стосунки з путіним. І був переконаний, що якщо він запропонує російському президентові вигідні умови припинення вогню на російсько-українському фронті, війна відразу й припиниться. Навіщо тоді «кошмарити» путіна обмеженнями постачання нафти?
Проте зараз ситуація змінилася докорінно, Трамп сам перейшов до тиску на путіна, щоб примусити російського президента до реальних перемовин щодо завершення війни. І кожний, хто буде намагатися обійти санкції Трампа, може розглядатися як особистий ворог американського президента, що заважає його миротворчим зусиллям.
Одним з перших доказів цього стала відмова Сполучених Штатів щодо перепродажу акцій тепер майже підсанкційного «Лукойла» компанії «Gunvor», власником якої є один з найбільш наближених до путіна олігархів Геннадій Тімченко. путін спробував зіграти із Трампом у свою улюблену гру в наперстки – й прорахувався. Хоч багато хто в москві до цієї відмови був щиро впевнений, що «перейменуванням» «Лукойлу» на «Gunvor» все й обмежиться.
Але ця відмова сприяти Тимченку – а, значить, і путіну – є сиґналом не тільки для москви, але і для Пекіна, Нью-Делі і Анкари. Що це можуть бути справжні санкції, що це не жарт, що за їхнє порушення дійсно будуть карати. А це означає, що росія і дійсно може найближчими місяцями позбутися значної долі своїх енерґетичних доходів. Що скажена бензоколонка закривається.
Важливо тільки, щоб у цю «не гру» із путіним правильно зіграв сам Трамп. Після поїздки угорського премʼєр-міністра Віктора Орбана до Вашинґтону та його перемовин із Трампом стало відомо, що для Угорщини (а значить, і для Словаччини, бо на дві країни один нафтопереробний комбінат) зроблять виключення на рік. Мотиви такого рішення є прозорими – американський президент хоче врятувати свого давнього приятеля й допомогти йому перемогти на парляментських виборах. З цією перемогою у Орбана і дійсно є серйозні проблеми, а якщо внаслідок відмови від російської нафти підвищаться ціни, шансів взагалі не буде. Але ж ясно, що якщо існує шанс отримати виключення, ним можуть зацікавитися і інші. І от якраз в цьому насправді і є головний ризик – якщо «дорогому Віктору» можна рік користуватися російською нафтою, то може й нам нічого не буде.
З іншого боку, це явно не останні санкції Дональда Трампа. Американський президент продовжує сподіватися, що здоровий глузд переможе, і його російський колеґа погодиться, зрештою, припинити вогонь. Але путін явно на це не налаштований, сам Трамп визнає, що російський президент не бажає зупинятися.
Отже, будуть і нові санкції. Це може бути тільки початком тиску.
Віталій Портников,
«Високий замок»
