А ось чому:
1622 – наказ царя Михайла з подачі Московського патріарха Філарета спалити в державі всі екземпляри надрукованого в Україні «Учительського Євангелія» К. Ставровецького.
1690 – засудження та анафема Собору РПЦ на «київські нові книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, О. Радзівіловського та інших.
1720 – указ Петра I про заборону друкарства українською мовою та про вилучення українських текстів із церковних книг.
1729 – наказ Петра II переписати з української мови на російську всі укази та розпорядження.
1763 – указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 – заборона Синоду на друк та використання українського букваря.
1775 – руйнація Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1832 – реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах з перекладом на російську мову навчання.
1847 — розгром Кирило-Мефодіївського братства та посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона кращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1862 – закриття безкоштовних недільних українських шкіл для дорослих у підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної та популярної освітньої літератури: «жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 – прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання мало проводитися тільки російською мовою.
1870 – роз’яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою утворення всіх інородців незаперечно має бути обрусіння».
1876 — Емський указ Олександра про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних уявлень та друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 – заборона викладання в народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 – заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 – указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.
1892 – заборона перекладати книги з російської мови на українську.
1895 – заборона Головного управління у справах друку видавати українські книжки для дітей.
1911 – постанова VII-го дворянського з’їзду в Москві про виключно російськомовну освіту та неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 – заборона відзначати 100-річний ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи II про заборону української преси
1914, 1916 – кампанії русифікації Західної України; заборону українського слова, освіти, церкви.
1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові.
1926 – лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У із санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 – телеграма Сталіна про припинення “українізації”.
1938 – постанова РНК СРСР та ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік та областей», відповідну постанову РНК УРСР та ЦК КП(б)У.
1947 – операція “Вісла”; розселення частини українців із етнічних українських земель «врозтіч» між поляками в Західній Польщі для прискорення їхнього ополячування.
1960-1980 – масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 – наказ про захист дисертацій лише російською мовою.
1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського у Полтаві.
1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського “Енеїда”.
1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплати вчителям російської мови, порівняно з учителями української мови.
1989 – постанова ЦК КПРС про “законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної”.
1990 – ухвалення Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
А ще були червоний терор, Голодомор та масові репресії.
Козак Михайлик,
«33 канал»
