В ООН занепокоєні масовими катуваннями росіянами українських полонених. Представники цієї організації їдуть в Україну для подальшого розслідування воєнних злочинів окупантів, щоб притягнути винних до відповідальності.
Переломи, тріщини, психічні травми
За повідомленням Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, спеціальний доповідач ООН з питань катувань Еліс Джил Едвардс заявила, що росія масово застосовує проти українців жорстокі тортури, серед яких — ураження електричним струмом, побиття, удушення, імітаційні страти та інші погрози смертю.
Окупаційні російські сили утримують військовополонених та цивільних бранців у нелюдських умовах і катують, щоб вибити розвідувальні дані, вимушені зізнання або ж знущаються за ймовірну підтримку українцями своєї держави. Масові катування призводять до пошкоджень внутрішніх органів, тріщин або переломів кісток та психічних травм.
В ООН наголошують, що може йтися “про прямий дозвіл, цілеспрямовану політику або офіційну толерантність з боку вищої влади російської федерації”.
Едвардс зазначила, що направила рф відповідний лист з викладом фактів про масові катування українців. За правилами ООН, відповідь їй має надійти протягом 60 днів.
“Тортури — це воєнний злочин, а систематична чи широко поширена практика катувань є злочином проти людяності”, — зазначила спеціальний представник ООН, додавши, що виконання наказу чи вказівок вищого начальства не може бути виправданням тортур. Вона також повідомила, що прибуде в Україну для подальшого розслідування воєнних злочинів російських окупантів заради притягнення до відповідальності причетних до катувань.
Найжахливіші катівні
В Україні теж фіксують факти катувань.
“За нашими даними, 86% тих, хто повернувся з полону, заявили про прямі фізичні катування. Це, до речі, встановили не тільки ми, а й міжнародна місія з прав людини Організації Об’єднаних Націй. У них приблизно такі самі цифри”, — сказав Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець в інтерв’ю “Українській правді”.
Він пояснив, що після повернення українських захисників, які перебували у російському полоні, з ними працюють фахівці. Спочатку фіксують їх фізичний та психологічний стан, а потім вже з ними активно працюють. Щодо кожного воїна відкривається відповідне провадження, фіксуються факти, які підтверджують негідне ставлення до них.
“Нещодавно ми створили інтерактивну мапу місць утримання українців. Лише тих, які нам вдалося ідентифікувати, наразі більше 100 місць утримання. Однак їх, переконані, значно більше. Найжорстокіше місце утримання полонених — це СІЗО № 2 в Таганрозі, де ми завдяки свідченням фіксуємо реґулярні випадки смертей наших військових через катування і ненадання їм медичної допомоги”, — зазначив представник Медійної ініціативи за права людини Станіслав Мірошниченков рамках ІІ Додаткової зустрічі ОБСЄ на тему “Катування на окупованих територіях України як злочини проти людяності і воєнні злочини: аналіз та свідчення тих, хто вижив”.
За його словами, у цьому ж СІЗО є випадки, коли чоловіків викликають у кімнату для допитів, запитують, чи є діти. Якщо військовий говорить, що ні, його бʼють по геніталіях зі словами: “Щоб не було продовження роду”. І це, можливо, має ознаки геноциду. Також є свідчення про спроби самогубства через тортури, про те, що чоловік, якого зґвалтували в Донецькому СІЗО, покінчив життя самогубством. Є також свідчення і про зґвалтування жінок-військовополонених. Особливим видом психологічних тортур щодо жінок є ситуація, коли їм голять волосся. Жінок примушують приймати душ у присутності чоловіків-конвоїрів. А був випадок, коли військовополонених, яких утримували в Донецькому СІЗО, жінок і чоловіків, роздягнули догола, наділи їм на голову мішки і голими вели вулицями Донецька в лазню. Особливою жорстокістю відзначається і Воронезьке СІЗО, де на військовополонених нацьковують собак, які виривають з людей шматки тіла.
Розповіді тих, хто пройшов через пекло російських тортур, жахають.
“У перші пʼять місяців полону мене і моїх товаришів по увʼязненню щоденно били та знущалися над нами. Нас били руками, ногами, ґумовими палицями, пластиковими трубами, металевими лінійками по долонях, мотузками з вузлами. Били струмом різними типами електрошокерів. Нас били вдягненими та голими, нас били в камері, в коридорі, в душі, у прогулянковому дворику. На змушували робити по 200-300 присідань, а потім 100 віджимань. А хто не витримував, того били шокером, щоб, як вони казали, “підзарядити”. На декого з нас нацьковували собак, декому під час допитів стріляли в руки з пістолетів. Декого забивали до смерті — в нашій тюрмі в Новозибкові, маленькому містечку в Брянській області росії, реґулярно ховали полонених. Били перед допитами та після допитів. Особливо важко було офіцерам, знущання над ними були постійними, а тортури були перед кожним допитом, навіть коли вже пройшли місяці в полоні. Дуже сильно били мінометника, якого змушували зізнатися в тому, що він, нібито, обстрілював житлові будинки з мирними мешканцями. Побиття стали рідшими ближче до середини літа, коли нас визнали військовополоненими”, — розповів військовий Максим Колесніков, який потрапив у полон у березні 2022 року, де перебував там понад 10 місяців.
Немає механізму покарання
росія, як держава-терорист, неодноразово порушувала і порушує правила та звичаї ведення війни: використовує заборонену Женевськими конвенціями зброю, обстрілює інфраструктурні об’єкти, лікарні, школи, вбиває і тероризує місцевих жителів на окупованих територіях, а також застосовує тортури до полонених — військових та цивільних. Але притягнути її до відповідальності, зважаючи на задокументовані факти катувань, у тому числі і в ООН, складно. Адже в міжнародному законодавстві немає механізму покарання за недотримання Женевських конвенцій, які, по суті, містять обмеження стосовно жорстокості під час збройних конфліктів. Тому рф впевнена у своїй безкарності.
“Це настільки безпринципна держава, що вона сама себе документує. Тут світу не доведеться витрачати багато зусиль для того, щоб задокументувати те, що вона накоїла в Україні. На превеликий жаль, росіяни вчиняють масові злочини і їх надзвичайно багато. Цього достатньо для того, щоб притягнути до відповідальності виконавців та демілітаризувати росію. Приклади подібних рішень існують у світовій історії.Ті факти, які випливають, говорять про системні порушення законів і звичаїв війни з боку держави-аґресорки. Зокрема йдеться про порушення Женевської конвенції 1949 року про поводження з військовополоненими, яку ратифікувала і Україна, і росія. Третя стаття якої прямо забороняє будь-які види вбивств, завдання каліцтв та тортури. Водночас за дванадцятою статтею Конвенції, незалежно від того, хто вчиняв тортури, каліцтва та вбивства, за це відповідає держава, яка полонила військовополоненого. Тобто поряд з виконавцями та командирами військових частин, за ці злочини має юридично відповідати держава”, — зазначила заступниця керівника аналітичного відділу Української Гельсінкської спілки з прав людини Аксана Філіпішина в коментарі телеканалу “Київ”.
За її словами, поки що ми не знаємо напевне, яким чином буде діяти міжнародна спільнота у питанні притягнення до відповідальності росії, як держави-аґресорки, та російських воєнних злочинців. Навіть попри те, що росія не ратифікувала Римський статут, розслідування таких злочинів триває. Наприклад, 17 березня Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт путіна і львової-бєлової за депортацію українських дітей. Тобто МКС розглядає росію як суб’єкта воєнних злочинів. Це виходить як з мандату самого МКС: розслідування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину геноциду, а також з огляду на те, що росія є стороною Женевських конвенцій. Надалі також можуть створити і спеціальний трибунал для розслідування злочину аґресії.
“Проте це трапиться тоді, коли ми переможемо. І тільки після цього відбудеться притягнення до відповідальності всіх винних”, — вважає Філіпішина.
Галина Гірак, «Кореспондент»
