Минуло три роки з початку повномасштабної військової російської аґресії проти України. Не три дні, як планували вороги, а повних три роки український народ протистоїть цій масштабній, безпрецедентній для нового часу ворожій збройній навалі окупантів. Наш народ протистоїть, а значить – не здався, не капітулював, не програв. І вірю: з Божою допомогою обов’язково здобуде перемогу, бо правда перемагає завжди!
На державному рівні щороку 24 лютого буде відзначатися Національний день молитви. Молитва за Україну, наш духовний гімн «Боже Великий, Єдиний», у сьогоднішніх реаліях війни звучить по-особливому. Цей музичний шедевр, написаний в часи дії Емського указу російської імперії, коли заборонялася українська мова в багатьох сферах життя, пережив всі заборони і переслідування, згуртував український народ, та й сьогодні їх надихає, об’єднує, мотивує.
Слова написав Олександр Кониський, а музику – Микола Лисенко в далекому 1885 році. Цьогоріч виповниться 140-річчя від часу створення та першого виконання «Боже Великий, Єдиний», яке відбулося в Тернополі на вечорі пам’яті Миколи Костомарова.
Цей духовний гімн лунав у виконанні багатотисячного хору на площі перед собором Святої Софії в часи національно-визвольної боротьби 20 грудня 1917 року, а також у день злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 року. Його не вдалося стерти з народної пам’яті в часи радянської окупації, і з особливою наснагою він повернувся до нашого духовного життя разом із відродженням української Незалежності.
Сьогодні, в час новітньої російсько-української війни, кожне слово цієї молитви єднає всіх нас у турботі за долю і волю українського народу. І ми просимо Всевишнього: «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!».
Митрополит Епіфаній
