Роман Юрія Щербака на здобуття Шевченківської премії 2026 року вийшов у фінальний, третій тур поважного національного конкурсу.
У київському Будинку кіно 14 січня пройшов творчий вечір «Роман Юрія Щербака «Мертва пам’ять» у письменницькій і кінематографічній ретроспективі», присвячений здобуттю Національної премії імені Тараса Шевченка 2026 року, який організували Національна спілка кінематографістів України, Національна спілка письменників України, видавництво «Пам’ятки України» та Незалежний Медіа Форум.
Відомий письменник, кінокритик, модератор вечора Сергій Тримбач так представив свої враження від події:
– Презентації творчості Юрія Щербака 14 січня в урочистій Синій залі Будинку кіно не мало б бути… Ну, яка там презентація, коли світла, електрики майже немає (Будинок кіно вже тиждень як не отримує електроенергію і якби не Кирило Плесконос та його команда, і працівники Спілки кінематографістів, звичайно, то Будинок стояв би мертвий, хоча і з пам’яттю про свою велику історію та великих людей, які до нього приходили і навіть тут працювали). А на додачу – холод лютий, неймовірна слизота на тротуарах, помножені на темінь…
Ну, думав я собі, скільки людей прийде за таких умов? Двадцять, може тридцять… Якщо сорок – то вже буде диво. А тут ще й оголосили повітряну тривогу, а тут ще й генератор, той самий, що давав світло до Будинку кіно в попередні дні, раптом забуксував…
Але, зайшовши до Синьої зали, я не повірив своїм очам – десь 130-150 осіб прийшли віддати шану і любов свою Юрію Миколайовичу Щербаку! І його книжці, висунутій на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка.
Вів вечір Дмитро Чекалкін.
Говорили видавець Анатолій Сєриков, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, письменник, учений, професор і доктор наук Дмитро Чистяк, журналістка, публіцистка, громадський діяч Лариса Івшина, меценат, бізнесмен Олександр Панченко, очільниця Київської організації НСЖУ Алла Малієнко, ректор Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, священник ПЦУ Георгій Коваленко, відомий журналіст і радіоведучий Роман Коляда, інші…
Говорили схвильовано й мудро. І слухаючи їх, я пригадував рядки із книжки Юрія Щербака: Україна «поступово, крок за кроком просувається до відродження національної ідентичності, незалежності не формальної, а справжньої, що живе в душах громадян…». Саме таких громадян я й бачив у Синій залі, саме таких!
***
З великим пієтетом зустріли присутні онлайн-виступ 91-літнього письменника, який насамперед висловив велику подяку всім, хто взяв участь у презентації, попри надтяжкі обставини, що склалися в Києві у зв’язку з геноцидними атаками російських агресорів на Україну та її столицю.
Юрій Щербак попросив вибачення за відсутність на зустрічі, пов’язану з його віком та рядом об’єктивних обставин. Він висловив подяку видатним українським письменникам Івану Малковичу та Марії Матіос, які висунули його твір на здобуття Шевченківської премії 2026 року. Також подякував видавцям його творів – світлої пам’яті Михайлові Слабошпицькому, а ще Івану Малковичу, Анатолію Сєрикову, Леоніду Фінбергу, спонсору видань Олександру Панченку.
Подяка пролунала і на адресу академіка Миколи Жулинського, який підготував ґрунтовну монографію про творчість Юрія Щербака, а також Тараса Кременя та Оксани Старак-Повякель.
Юрій Щербак заявив, що вважає проблему історичної, національної пам’яті народу, – або ж безпам’ятства, – однією з центральних сьогодні, коли йде війна не лише за території, але й за душі людські – за життя або смерть нації. Письменник пригадав один випадок, який спонукав його звернутися до цієї теми.
Отож давно, під час перебування в Аргентині, провінції Місьонес, він замешкав у домі літньої жінки, народженої на Київщині, яка НЕ ЗНАЛА хто вона… До якого народу належить? Під впливом російських попів, дуже активних в Аргентині, жінка забула про своє українство, хоча й росіянкою вона також не стала. В 1942 році її, молоду дівчину, вивезли до Німеччини, на примусові праці, де вона зустріла свого аргентинського чоловіка.
– Трапилося так, – розповів Юрій Щербак, – що одного разу ми поїхали з нею до сусіднього містечка на виставку зброї. Коли поверталися назад, була вже темна тропічна ніч з яскравим місяцем, і я несподівано для себе самого заспівав свою улюблену пісню «Місяць на небі, зіроньки сяють…». І раптом ця жінка, яка сиділа за кермом, заплакала й почала співати разом зі мною. Вона сказала, що знає цю пісню, співала в дитинстві…
Так прокинулася в ній національна пам’ять.
Юрій Щербак закликав боротися з безпам’ ятством, пам’ятати, що батько наш – Шевченко, мати – Україна.
***
Заступник голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, відомий письменник, професор Дмитро Чистяк у своєму виступі подякував Національній спілці кінематографістів України та Національній спілці письменників України за запрошення членів комітету на презентацію, яка:
– Попри всі перешкоди з боку рашистів – згуртувала тепле товариство і стала добрим приводом для посутньої розмови про часи розмаїті.
Працюймо далі, тримаймося Світла!
***
На фінал вечора переглянули художній фільм «Карантин» (1968), наданий Довженко-Центром. Картину поставлено за сценарієм Юрія Щербака, режисер – Суламіф Цибульник. У фільмі йдеться про історію експерименту в науковій лабораторії, що виходить з-під контролю… Одначе воля людей, помножена на інтелект, перемагає.
***
15 січня відбувся другий тур конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року. За результатами обговорення та шляхом таємного голосування для участі у заключному третьому турі конкурсу у номінації «Проза» допущений Юрій Щербак. Знаменито!
Валентин Кондратюк,
керівник секретаріату Незалежного
Медіа Форуму
Українська Літературна Газет
