Суперечки про належність Закарпаття точаться вже століттями. Проте факти історії та культури свідчать однозначно: ця земля ніколи не була власне угорською, а залишалася частиною ширшого українського світу.
До приходу угорців
Коли в IX столітті угорські племена перейшли Карпати, на території Закарпаття вже жили слов’янські племена — білі хорвати, частина східних слов’ян. Археологічні знахідки підтверджують: тут існували укріплені поселення, розвинене землеробство й ремесла задовго до мадярської експансії.
Русинська ідентичність
Закарпатці здавна ідентифікували себе як «русини» — гілка українського народу. У середньовічних джерелах вони вважалися частиною Русі, а пізніше — тісно пов’язаними з Галицько-Волинською державою. В Угорському королівстві, яке контролювало реґіон адміністративно, русини залишалися автохтонним населенням із власною мовою, культурою й православною традицією.
Церква як доказ
Протягом століть тут панувало східнє християнство. Мережа православних і пізніше греко-католицьких парафій була не нав’язана угорцями, а створена й підтримувана місцевими русинами. Це ще раз доводить: навіть під угорською короною реґіон зберігав український характер.
Політичні зміни
У XIII-XIX ст. Закарпаття входило до складу Угорського королівства, але як залежна територія, а не як «угорська земля».
Після Першої світової війни, згідно з рішенням Сен-Жерменського договору 1919 року, край увійшов до складу Чехо-Словаччини як автономія.
У 1939-му його окупувала хортистська Угорщина, але це була тимчасова анексія, яку міжнародне право не визнало.
У 1945 році Закарпаття возз’єдналося з Україною в складі урср.
Населення і культура
Навіть у часи угорської адміністрації більшість населення становили русини-українці. Угорські поселення існували, але вони були меншиною. Це підтверджують і переписи, і етнографічні дослідження XIX-XX ст.
Міт про «угорське Закарпаття»
Твердження, що ця територія «історично угорська», є політичним мітом. Воно базується на тривалій адміністративній залежності, але іґнорує етнічну й культурну реальність. Угорці контролювали край, але не зробили його «угорським» — тут завжди переважало українське населення, мова й традиції.
Висновок
Закарпаття — це частина українського світу, який пережив чужі корони, окупації й асиміляційний тиск, але зберіг свою ідентичність. Історія доводить: воно ніколи не було угорським, а лише українською землею під чужим управлінням.
«Час»
