Петро Гринчишин
(промова на відкритті виставки Б. Головацького)
Слава Ісусу Христу!
Вітаю усіх вас, шановні краяни, зі святою неділею і запрошую до короткоплинної мистецької подорожі мальовничими просторами творчого духа, усіма нами знаного і шанованого у мистецькому світі, українського маляра, який потужно і послідовно, на протязі свого життя, утверджує себе у мистецтві, як представник унікального творчого пласту мистців з яскраво вираженою, самобутньою українською ідентичністю.
Живописець, іконограф, графік, портретист-Маестро Богдан Головацький являється представником старшого покоління українських малярів і, безумовно, належить до яскравих, самобутніх і талановитих особистостей сучасности, з величезним творчим доробком унікальних, за своєю значимістю і вартістю творів.
Роботи майстра не можливо сплутати з творами інших мистців. Усі вони є легко впізнаними, що свідчить про його відпрацьований десятиліттями високопрофесійний, фаховий рівень, етичну і естетичну високість та глибоко індивідуальний мистецький стиль.
Маляр дивиться на світ своєю чутливою душею, а його очі і розум безпомилково висвітлюють обрану ним ідею і тему майбутніх творів у, відповідних до задуму, вишуканих палітрах кольорів і технічних рішеннях творчого процесу.
Маестро Головацький завжди у свідомлював свою участь в історичних реаліях батьківщини і саме це допомагало мистцеві збагачуватися знаннями і чудово орієнтуватися в історичних спадках власного народу.
Історія України завжди була нелегкою, а кожна творча особистість у цій історії, за влучним висловом Є. Сверстюка, «має справу з руїнами».
Спадкоємність творчого процесу – є головною рисою в характеристиці мистецької діяльности маляра Головацького, як також і його індивідуальна професійна, аналітична спостережливість.
Палітри кольорів майстра — вишукано стримані, а самі кольори чисті, без чорноти, з помітним вдалим поєднанням гарячо-теплих з холодними відтінками які, в свою чергу, зливаються в святкові гармонії почуттів і створюють враження безпосередньої участи в творчому процесі майстра. В творах маляра безпомилково розміщені акценти символів, згідно з усталеними академічними навиками в творчому процесі.
Особливе і значне місце в творчості Головацького займає сакральне мистецтво-іконопис. В духовних працях іконописця майстерно прихована, ледь помітна, містика уявного сприйняття образів святих, однак жодна ікона не являється ідеалізацією релігійних поглядів мистця. Усі вони оповиті світлом святости, до тої міри, що наче оживають перед глядачем, якщо оглядати їх з миром у серці.
Особисті рішення, відчуття, бачення при написанні майбутньої ікони, є повністю узгіднені з церковними традиціями українського давнього іконопису, як також іконописець опирається на усталені догмати українсько-візантійської традиції та богословські вчення св. Отців Христової Церкви.
У своїх роботах маляр використовує яїчну темперу, натуральні кольорові піґменти, левкас, паволоку, позолоту 22К.
Серед представлених на виставці ікон вирізняється своїм неповторним стилем «Одигітрія», Ікона «Чорнобильська Божа Мати». Надзвичайно цікава ікона «Пресвята Прескорбна Богородиця», яка була написана в 2007 році, на прохання Українських Католицьких Жіночих Організацій, при Торонтській Єпархії і присвячена 75-й річниці штучного Голоду в Україні 1932-1933 років. Ця ікона, для мистця Головацького, є дуже особливою, оскільки перед початком створення вона була об’явлена йому уві сні і він точно змалював те, що побачив. В іконі закладено чимало символів. Від лику Богородиці та Ісуса випромінюється глибоке співчуття для тих душ, які загинули від голодної смерти і для тих, хто залишився живим, але втратив своїх дорогих і рідних людей. У Марії очі, наче опухлі від плачу. Біла хустинка, що звисає з руки Богородиці, обважніла від сліз. В нижній частині ікони два ангели хоронять тіла померлих, а у верхній частині, інші два ангели, на руках заносять душі вбитих голодом людей у вигляді немовлят у білих полотнах, до неба. Із написів 1932 і 1933 рр. скапують краплини крови, кожна з яких символізує один мільйон жертв. На привеликий жаль в Україні досі точаться суперечки про кількість загиблих в Голодоморі українців. З десяти мільйонів число зменшилося більш, як на половину. Виглядає, що досі ще в Україні працюють на промивання мізків кремлівські наративи про, начебто, завищене число жертв.
Копії цієї ікони знаходиться фактично по усіх церквах — католицьких і православних в усьому світі.
Зовсім несподіване рішення іконописця бачимо в іконі «Божої Матері ковіду», з легкою прозорою хустинкою на обличчі. Вона є своєрідним посланням для майбутніх поколінь про ті важкі часи, в яких опинився світ і в яких ми тепер живемо.
«Божа мати годувальниця» — узята з традиції коптських православних з Єгипту. Мати Божа зображена як любляча мама, що годує груддю свого улюбленого сина Ісуса.
Найновіша ікона Ісуса розіп’ятого «Я той, хто є», виконана не на повний зріст, а тільки до грудей. Ісус зображений з терновим вінком на чолі, з нахиленою головою вправо, разом з хрестом. На обличчі в нього не бачимо страждання і лише одна сльоза промовляє до нас глибоким жалем за долю сучасної людини і світу назагал. Спаситель наче промовляє: «Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?» Лука 18-8.
У творчій скарбоні майстра налічується понад 160 ікон. Шістнадцять із них знаходяться в церкві св. о. Миколая, що в Торонто, в церкві Успення Пресвятої Богородиці на Кавтра, в найстаршій за віком католицькій церковці св. Марії на Батирст.
Найбільшим за об’ємом монументальним твором іконописця Головацького є розпис храму свв. Петра і Павла, що в Скарборо, над яким він трудився повних п’ять років. Якось я запитав у мистця як довго він працював на чорновими ескізами? Його відповідь просто таки вразила. Виявляється, що у нього ніколи не було приготованих ескізів перед початком роботи над цим проєктом. Я збагнув тоді з яким великим і непересічним, за своєю суттю талантом, ми маємо справу, і що іконописець Головацький є мистцем одержимого характеру. У своїй творчості він постійно перебуває у полоні своїх задумів, ідей, почуттів, настроїв і навіть пристрастей. Іншими словами – неповторний майстер іконопису Богдан Головацький є мистцем, який освячує творчу працю власною душею, а зреалізовує свої задуми високо професійною малярською майстерністю.
Крім цієї церкви, мистець розмалював ще декілька храмів: іконостас та окремо великі настінні ікони в церкві Ів. Богослова, що в Сейнт Кетеринс, церкву в Ґрінзбі і в Тименс, яку, на жаль, було продано.
В творчому доробку майстра є більш як 30 графічних робіт, здебільшого на історичні та народні теми. Його графікою була ілюстрована книжка, історична драма на три дії «Володимир Великий», авторства Мирослави Ласовської-Крук в 1988 році. У це видання увійшли його графічні твори князя Володимира, його матері Малуші та ряд інших.
Також Богдан Головацький знаний як портретист. Він являється автором чудового реалістичного портрета поетеси Лесі Українки, видатного маляра діяспори — Мирона Левицького, колишнього генерельного губернатора Канади — Рея-Івана Гнатишина, декількох автопортретів.
На виставці були представдені ряд полотен краєвидів різних років: «Сліпий дощ», «Бурлей Водоспад І», «Моркв’яне поле», а також дві ранні роботи, що були написані ще в підлітковому віці, як його спогади про далеке дитинство в рідному краю: «Випасання корів» та «На перегони».
Маестро Головацький є надзвичайно ерудований мистець, а що це саме так, можемо побачити у його мальовничих та ідеально опрацьованих полотнах на історичну тематику, більшість з яких написані за останні декілька років, включно з початком війни. Кожний твір вражає глибиною думки і чіткою фабулою, тобто послідовністю в деталізованих зображеннях характерів, одягу, атрибутики і символів.
Яскравий образ Івана Богуна під Конотопом, з піднятою над головою булавою, який, наче, подає знак своєму війську вступити у бій.
Знаменита постать Тараса Бульби з синами Андрієм і Остапом зображена в момент клятви на вірність своєму народові.
Маєстатна постать Короля Данила Галицького споглядає на сучасників без погорди, але з королівською гідністю, мудрістю і глибоким розумінням власної ролі, як провідника свого народу.
Портрет Івана Мазепи є унікальним з точки зору реалістичнго відображення малярем одного із найвидатніших гетьманів нашої далекої і яскравої історії козаччини. У погляді Мазепи легко прочитується його сильна воля, гострий розум, мудрість, як реального державотворця української держави.
Серед історичних полотен на виставці також була представлена монументально-епічна праця мистця Головацького «Молитва за Україну-Прощання з батьківщиною», як продовження теми про І. Мазепу. Вона теж написана вже з початком війни з московським окупантом. Мистець вдало поєднує історичне минуле із сучасними подіями в Україні, яка переходить чи не найстрашнішу сторінку всіх воєн з московією, з часів свого існування.
Маляр Головацький майстерно, і без жодних перебільшень, чи надмірної ідеалізації зображує велику групу людей з головною історичною постаттю на білому коні — Іваном Мазепою. Полководець, блискучий дипломат, державотворець Мазепа був єдиним гетьманом, який утримав булаву влади у своїх руках повних 22 роки. Відомий як один із найбільших меценатів тих часів — збудував власним коштом 27 храмів, володів декількома мовами, сприяв книговидавництву, а на подарованій ним церкві Пересопницькому Євангелії, вже ось 32 роки поспіль клянуться на вірність Україні новообрані президенти.
У свій час Мазепа навіть був проголошений Князем Священної Римської Імперії, однак найважливішою рисою його характеру є те, що він завжди був до крови-кости державотворцем незалежної України. Вольтер писав: «Іван Мазепа — будівничий незалежної держави і ворог імперії». Очевидно, що саме за це і був виклятий московією і залишається для неї найнебезпечнішим ворогом до сьогодні.
Мазепа зображений на білому коні, а поруч стоїть кінь чорний, як символ минулого. Молодий джура приготовляється відвести чорного коня в сторону. Білий кінь символізує щасливу долю України в майбутньому і повне звільнення у геополітичній залежності від північного ворога. Властиво у таких часах ми сьогодні живемо. Саме за це визволення боровся Мазепа і його нащадки у всіх національно-визвольних змаганнях, включно із сучасниками, які зображені на полотні в образі Героя України Василя Сліпака.
Серед історичних постатей тих часів на полотні зображені: кошовий отаман Кость Гордієнко, Федір та Іван Мировичі, Федір Нахимовський, Клим Довгополий. На передньому плані — з правої і лівої сторін відповідно — вірні соратники Мазепи: Пилип Орлик, племінник Андрій Войнаровський.
На полотні багато символів: хліб і сіль, шабля, трійчатий світильник, бойова гетьманська сурма, калина, бандура. Уся композиція передає спокійний і безпристрасний характер всіх персонажів, які постають перед нами як монолітна нація українців, стійка і безкомпромісна у своєму бажанні здолати свого споконвічного ворога — московію. Полотна маестро Головацького на історичну тематику є надзвичайно важливими, оскільки, на привеликий жаль, ця тема сьогодні значно відстає від потреб часу і мистці не часто до неї звертаються.
Богдан Головацький увійшов у світ мистецтва зовсім не випадково. Він є мистцем від Бога і перед ним ніколи не виникало питання «ким бути». Вважаю, що мистцеві неабияк пощастило, бо ніякі труднощі в його минулому житті, до еміґрації в Канаду, не змогли зломити його волю і рішення, щоб повністю присвятити себе творчості. Мистець завжди відчував надійну опору і реальну підтримку в творчому житті, від усієї своєї родини — сина Юрка, невістки Христини, онуків Марка і Софії, а спеціяльно від своєї вірної дружини-однодумиці Людмили. Без такої підтримки, за його словами, йому було б набагато важче досягнути таких значних результатів у своїй багатолітній творчості.
Маестро Головацький, беззаперечно, є непересічною творчою особистістю. Своїм талантом мистець вписав власну яскраву і самобутню сторінку в царині сучасного образотворчого мистецтва, іконографії, графіки, живопису, які вже сьогодні є неоціненним багатством і надбанням як для мистецької спадщини української діяспори на північноамериканському континенті так і для нашої материкової України.
Петро Гринчишин,
Письменник
