Конфлікт між Ізраїлем та Іраном у лютому 2026 року та обмежена роль Росії в ньому ще раз підкреслюють ключові виклики для України на міжнародній арені. Росія, яка є агресором в Україні, демонструє обмежені можливості захищати своїх союзників і водночас намагається отримати стратегічні вигоди від чужих криз.
По-перше, слід усвідомлювати, що Росія не спроможна надійно підтримати своїх союзників, у країни агресора – обмежена здатність до захисту. Попри угоди з Іраном і позиціонування себе як глобальної сили, Кремль не надав Ірану жодної значущої військової допомоги під час останнього удару США та Ізраїлю. Це демонструє, що Москва не може одночасно вести масштабну війну в Україні і впливати на хід конфліктів на Близькому Сході. Обмежені можливості Кремля у зовнішній політиці свідчать про те, що його ресурсна база виснажена: війна в Україні, стратегічні альянси з Іраном і економічні відносини з країнами Перської затоки виснажують його ресурси. Для України це створює унікальний шанс посилити міжнародну коаліцію проти агресора, адже Москва не здатна одночасно протистояти Києву та забезпечувати безпеку всіх своїх зовнішніх партнерів.
По-друге, залученість США та союзників у конфлікти на Близькому Сході створює для України нові стратегічні можливості. Зростання цін на енергоносії та напруженість у регіоні посилюють економічний тиск на Росію та відкривають Києву і його партнерам простір для планування енергетичних і фінансових стратегій. Кожна криза, яка відволікає ресурси Кремля, це потенційний шанс для України для стратегічного маневру та зміцнення позицій на міжнародній арені.
Прямого зв’язку між війною в Ірані та війною в Україні немає, однак є опосередковані впливи. Ситуація в Ормузькій протоці та глобальна безпека значно залежать вiд України, адже це єдина держава яка має унікальний досвід протистояння, та саме цей досвід України є важливим для партнерів у забезпеченні безпеки Ормузької протоки, включаючи теж США. Україна може надати свою допомогу, але тільки якщо це не впливатиме на ефективність захисту власної держави. Це підкреслює стратегічний статус України як країни «надавця безпеки», а не лише отримувача допомоги. Досвід України у протидії дронам і адаптації технологій виявився корисним для союзників, що підвищує роль Києва у глобальному безпековому порядку. Президент США Дональд Трамп підкреслив важливість участі союзників у забезпеченні безпеки Ормузької протоки, яка є критичною для транспортування нафти до Європи та Китаю. «Цілком логічно, що ті, хто отримує вигоду від протоки, повинні допомогти забезпечити, щоб там нічого поганого не сталося», зазначив Трамп. Це ще раз демонструє, що безпека стратегічних маршрутів і стабільність енергетичних поставок залежать від міжнародного партнерства, а не від Росії.
Ситуація на Близькому Сході та обмежена участь Росії у глобальних конфліктах підкреслюють кілька ключових уроків для Києва: Росія не спроможна захищати союзників і контролювати усі фронти — її ресурси обмежені війною в Україні та економічними проблемами. Міжнародна коаліція залишається критичною, Україні важливо зберегти підтримку союзників, особливо у військовій та фінансовій сферах. Глобальні кризи можуть бути шансом для України, зростання цін на енергоносії та відволікання ресурсів Росії створюють можливості для стратегічних маневрів. Передбачуване планування і партнерство — у світі, де агресор відволікає ресурси на чужі конфлікти, стратегічне планування та міжнародне партнерство стають ключовими інструментами для виживання та перемоги України. Негативні ефекти конфлікту, як-от відволікання американських ресурсів чи тимчасове часткове зняття санкцій із Росії, не матимуть довгострокового впливу на підтримку України. Ринок енергоресурсів реагує планово, а санкції щодо Росії залишаються інструментом контролю, який буде відновлено після стабілізації ситуації.
Отже, війна в Ірані не зменшує міжнародну увагу до України, а навпаки, підкреслює її суб’єктність на світовій арені, створюючи нові можливості для зміцнення партнерств, розвитку оборонної інфраструктури та консолідації підтримки Заходу.
Фото: Ніна Ляшонок — Укрінформ/NurPhoto via Getty Images
Надя Ґерелюк
