Весняній економічний план уряду Марка Карні став спробою продемонструвати канадцям амбітне бачення економіки майбутнього, менш залежної від Сполучених Штатів Америки, більш індустріальної, зосередженої на масштабних інфраструктурних проєктах, обороні та економічній самодостатності. Уряд назвав свій план «Канада сильна для всіх» («Canada Strong for All»), однак після презентації документа постало ключове питання: чи достатньо цього бачення для звичайних канадців, які щодня стикаються з кризою житла, нестачею доступних дитячих садків та дефіцитом робочої сили?
Уряд Карні робить ставку на великі державні витрати та «будівництво великого», але поки що не дав чіткої відповіді, як саме Канада оплачуватиме ці амбіції у довгостроковій перспективі. Виникає питання, чи нові витрати справді є стратегічними інвестиціями, чи радше продовженням традиційної політики дефіцитного фінансування під новою назвою? Безперечно, у документі є позитивні й давно очікувані ініціативи. Наймасштабнішою серед них стала програма «Сильна Канада» («Team Canada Strong») шестимільярдний план підготовки та працевлаштування від 80 до 100 тисяч кваліфікованих працівників робітничих професій до 2030–2031 року. Програма передбачає субсидії для роботодавців, фінансову підтримку для стажування та виплати під час навчання. Це важливий крок. Канада роками стикається з браком електриків, сантехніків, будівельників, зварювальників та інших фахівців, без яких неможливо реалізувати ані житлові проєкти, ані інфраструктурне оновлення. Сам уряд визнає, що країні потрібно сотні тисяч нових працівників для підтримки економічного зростання.
Однак саме тут проявляється одна з головних суперечностей документа. Уряд говорить про прискорення будівництва житла, але майже не торкається ширших соціальних умов, необхідних для того, щоб молоді канадці могли реально працювати у цих галузях.
Зокрема, у весняному плані практично відсутня нова масштабна стратегія щодо розширення системи доступних дитячих садків. А це фундаментальне питання для економіки праці. Молоді сім’ї, особливо жінки, не можуть повноцінно повернутися на ринок праці без стабільного й доступного догляду за дітьми. Канада вже інвестувала значні кошти у програму «доступного дитячого догляду за 10 доларів на день» («$10-a-day childcare»), однак у новому економічному документі уряд майже не пояснює, як система буде розширюватися в умовах зростання населення та дефіциту місць. У багатьох провінціях черги до дитсадків залишаються багаторічними, а нестача працівників у секторі лише поглиблюється.
Подібна ситуація і з житлом. Документ містить заходи для стимулювання будівництва житла для середнього класу («missing middle housing») — зокрема спрощення страхування іпотек для багатоквартирних будинків та три- і чотириквартирних проєктів. Але цього може виявитися недостатньо на тлі рекордної вартості житла у великих містах та зростання оренди по всій країні. Уряд Карні говорить про будівництво, але поки що значно менше про доступність. Для багатьох молодих канадців проблема вже не лише у відсутності житла, а у втраті віри, що власне помешкання взагалі стане досяжним. Весняне оновлення радше полегшує фінансування для забудовників, ніж пропонує системне вирішення питання доступності для сімей середнього класу.
Не менш важливо й те, що уряд активно інвестує у підготовку кваліфікованих кадрів, але поки недостатньо говорить про модернізацію самої системи професійної освіти. Проблема Канади не лише у нестачі працівників, а й у тому, що значна кількість учнів не завершує навчання. За даними уряду, зі понад 100 тисяч нових зареєстрованих учнів лише близько 34 тисяч завершують програми. І тут постає ширше питання: чи можна вирішити кризу робочої сили лише фінансовими стимулами? Молоді люди потребують не тільки грантів, а й доступного житла, стабільних доходів, транспортної інфраструктури та впевненості у майбутньому. Інакше навіть найбільш амбітні програми ризикують залишитися гарними цифрами у бюджетних таблицях.
Уряд дедалі більше покладається на масштабні державні інвестиції та створення «суверенного фонду добробуту», але водночас не дає достатньої ясності щодо довгострокового боргового навантаження. Економіка справді потребує інвестицій у продуктивність та інфраструктуру, особливо в умовах глобальної нестабільності та торговельного тиску з боку США. Але канадці також хочуть бачити, як ці мільярдні витрати покращать їхнє повсякденне життя вже зараз. Весняний економічний план Карні демонструє прагнення будувати «велику» Канаду, саме сильнішу, індустріальнішу та більш незалежну. Проте успіх цього плану залежатиме не лише від мегапроєктів чи нових фондів, а від того, чи зможе уряд відповісти на базові потреби людей: доступне житло, догляд за дітьми, стабільна робота та реальні перспективи для молодого покоління. Бо сильна країна це не лише великі інвестиції. Це ще й суспільство, у якому люди можуть дозволити собі жити, працювати й будувати майбутнє.
Надя Ґерелюк
