«Там, де палять книги, зрештою палитимуть і людей» – слова німецького письменника Генріха Гейне, написані ще 1821 року, через понад століття стали моторошним пророцтвом. У XX столітті спалення книг стало одним із найвідоміших символів боротьби тоталітарних режимів із вільною думкою, культурою та правом суспільства на власну історичну пам’ять, сьогодні це знову повторюється.
20 липня унаслідок російської балістичної атаки на Київ серйозних руйнувань зазнала одна з найбільших українських друкарень, підприємство «Конві». Вибухова хвиля та пожежа знищили виробничі приміщення, друкарський і палітурний цехи, офіси та частину обладнання. За словами комерційної директорки групи «Конві» Вікторії Гайдай, значні площі підприємства залишилися без даху, а частина техніки була знищена або пошкоджена водою під час ліквідації наслідків удару. На щастя, працівники друкарні не постраждали.
Однак наслідки для українського книговидання є масштабними. Унаслідок атаки було знищено близько 600 тисяч примірників книжок різних українських видавництв. Серед них — продукція видавництв «Ранок», «Грамота», «Літера ЛТД», «Лінгвіст», «Книголав», «Лабораторія», ArtBooks, «АССА», «Каламар», «Атена», «Астон», «Букшеф», MISON, «Вища школа», «Медицина», «Апріорі» та інших. Особливо болючою втратою стало знищення майже 250 тисяч підручників для учнів 9 класу, які вже були надруковані та підготовлені до відправлення у школи. Також пошкоджено близько 350 тисяч примірників іншої видавничої продукції, зокрема підручники для 4 класу та книги, які мали надійти у продаж.
«Спалення книг — один із знакових ритуалів фашистських режимів минулого століття. Нинішні російські фашисти роблять це не на площах захоплених міст, як це робили нацисти, а на складах, у друкарнях та культурних установах України», — прокоментував історик, народний депутат України Володимир В’ятрович. 10 травня 1933 року в десятках міст Німеччини нацистські організації організували публічні акції зі знищення літератури, яку оголосили «ворожою» і «не німецькою». У вогонь кидали твори письменників, учених, журналістів, політичних опонентів режиму та всіх, чиї ідеї не відповідали нацистській ідеології. Тоді книги спалювали відкрито — перед натовпами людей і під пропагандистські промови. Сьогодні росія веде війну проти української культури іншим способом: її ракети знищують бібліотеки, музеї, архіви, видавництва та друкарні. Для української видавничої галузі це не лише матеріальні втрати. Знищені книги — це роки роботи авторів, редакторів, перекладачів, дизайнерів і друкарів. Це навчальні матеріали для дітей, нові видання для читачів і частина культурного процесу, який Україна продовжує розвивати навіть під час війни.
Голова наглядової ради видавництва «Ранок» Віктор Круглов зазначив, що разом із продукцією інших складів загальна кількість знищених українських книг може наближатися до мільйона примірників. «Шість сотень тисяч книжок. Разом із книгами “Книголав”, які були розташовані в іншому складі, знищено майже мільйон українських книжок за одну ніч», — повідомив він.
У видавництві ArtBooks також попередили про можливі затримки з виходом нових книг, які мали друкуватися саме на цьому підприємстві. Серед них — романи та інші новинки, підготовлені до публікації. Пошкоджень зазнало й видавництво «Арк.Юей»: у редакційних приміщеннях вибило вікна, всередині залишилося багато уламків скла. Працівники компанії не постраждали.
Знищення друкарні «Конві» стало черговим нагадуванням, що війна росії проти України має не лише військовий чи політичний вимір. Це також боротьба проти української мови, освіти та культурного простору. Коли ракети знищують підручники для школярів, це удар по майбутньому поколінню. Коли горять книги українських авторів, це спроба послабити голос нації. Коли руйнуються місця, де створюється культура, це атака на пам’ять.
Надя Ґерелюк
