54 країни та міжнародні організації підтримали «Торонтське зобов’язання» (Toronto Pledge) за підсумками міжнародної конференції, присвяченої поверненню українських дітей, незаконно утримуваних цивільних та військовополонених.
28–29 вересня у Торонто відбулася друга міжнародна конференція «Шляхи до миру: повернення українських дітей, цивільних, які перебувають у незаконному ув’язненні, та військовополонених». Її співорганізаторами стали міністерка закордонних справ Канади Аніта Ананд, міністр соціальної політики, сім’ї та єдності України Денис Улютін і державний секретар Міністерства закордонних справ Норвегії Ейвінд Вад Петерссон.
Центральною темою зустрічі стало перетворення міжнародних зобов’язань на конкретні механізми, які допоможуть повернути українських дітей, незаконно утримуваних цивільних та військовополонених додому, а також забезпечити їм і їхнім родинам необхідну підтримку після повернення. Особливу увагу учасники приділили українським дітям, яких Росія незаконно депортувала або примусово перемістила з окупованих територій. Йшлося не лише про їхнє повернення, а й про захист від індоктринації, мілітаризації та інших форм впливу під час перебування під російським контролем. «Повернення наших людей — усіх наших людей — є ключовою точкою на будь-якому шляху до миру», — заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Норвезький державний секретар Міністерства закордонних справ Ейвінд Вад Петерссон наголосив на праві родин знати, що відбувається з їхніми близькими. «Родини мають право отримувати інформацію про долю та місцеперебування своїх рідних», — зазначив він. За підсумками конференції 54 держави та організації підтримали «Торонтське зобов’язання» (Toronto Pledge) — спільну декларацію, покликану перевести міжнародну солідарність у конкретні дії. Документ передбачає посилення співпраці задля повернення українських дітей, цивільних та військовополонених, а також підтримку самих людей і їхніх родин у процесі відновлення життя після повернення.
Канада оголосила про низку нових заходів для посилення допомоги Україні. Із раніше оголошених $6 млн на підтримку повернення та реінтеґрації українських дітей $3 млн буде спрямовано на роботу Hala Systems спільно з Save Ukraine та українськими державними структурами. Мета не лише реагувати на випадки депортації, а й виявляти дітей, які перебувають під найбільшим ризиком, а також протидіяти індоктринації, мілітаризації та вербуванню. Ще $1 млн передбачено для розширення проєкту з German Marshall Fund, який має зміцнити спроможність українських громадських організацій захищати права постраждалих дітей та підтримувати їхні родини. Додаткові $2 млн, оголошені прем’єр-міністром Канади Марком Карні, будуть спрямовані ЮНІСЕФ на розвиток спеціалізованої державної служби реінтеґрації дітей після їхнього повернення в Україну.
Окремо Канада оголосила ще $863 тис. на низку ініціатив, пов’язаних із поверненням і відновленням постраждалих. Зокрема, $500 тис. буде спрямовано на розширення підтримки чоловіків, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з війною, включно з цивільними, звільненими з російського ув’язнення, та колишніми військовополоненими. Ще $363 тис. отримають проєкти Canada Fund for Local Initiatives (Канадський фонд місцевих ініціатив), спрямовані на підтримку місцевих організацій, які допомагають людям після повернення, відновлюють їхню гідність та сприяють їхній реінтеґрації.
Конференція в Торонто стала продовженням міжнародних зусиль із повернення українських дітей та інших громадян, які перебувають у російському полоні або незаконному утриманні. Її учасники наголосили, що повернення людей має супроводжуватися довгостроковою підтримкою — від медичної та психологічної допомоги до відновлення документів, освіти, житла, роботи та возз’єднання родин.
Hala Systems — це технологічна компанія, яка розробляє системи на основі штучного інтелекту та інших сучасних технологій, щоб допомагати захищати цивільних людей і документувати воєнні злочини в районах бойових дій.
Save Ukraine — громадська організація в Україні, яка регулярно організовує рятувальні місії для повернення депортованих Росією українських дітей.
Надя Ґерелюк
ЗАЯВА
«Ми, міністри закордонних справ і представники держав та міжнародних організацій, які взяли участь у Другій міжнародній конференції з питань повернення українських дітей, незаконно утримуваних цивільних та військовополонених, що відбулася 28–29 вересня 2026 року в Торонто під співголовуванням Канади, України та Норвегії, підтверджуємо нашу підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включно з територіальними водами. Ми вкотре підтверджуємо свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй та нормам міжнародного права, зокрема міжнародного гуманітарного права і міжнародного права у сфері прав людини. Ми наголошуємо, що дотримання міжнародного права є необхідною умовою для досягнення всеосяжного, справедливого та тривалого миру.
Ми й надалі глибоко занепокоєні руйнівними гуманітарними наслідками агресивної війни Росії проти України.
Спираючись на результати Міністерської конференції з людського виміру української Формули миру з 10 пунктів, що відбулася в Монреалі у жовтні 2024 року, зокрема на Спільне комюніке Монреальського зобов’язання, ми підтверджуємо свою відданість вирішенню проблеми незаконно депортованих і примусово переміщених українських дітей, незаконно утримуваних цивільних та військовополонених. Їхнє повернення, реабілітація та реінтеґрація залишаються одним із наших ключових пріоритетів.
Ми вітаємо зусилля, здійснені після Монреальської конференції Україною, державами-партнерами, міжнародними організаціями, громадянським суспільством та родинами постраждалих для сприяння поверненню людей і підтримки постраждалих та їхніх родин.
Ми визнаємо, що значні труднощі залишаються, а тому необхідні посилення міжнародної координації, політична взаємодія та конкретні практичні дії. Прогрес залишається нерівномірним, зокрема через значні труднощі в отриманні достовірної інформації та забезпеченні гуманітарного доступу, розширенні механізмів звільнення і повернення, а також у наданні довгострокової допомоги для реабілітації та реінтеґрації.
Після Монреальської конференції було досягнуто певного прогресу, однак темпи та масштаби повернення залишаються обмеженими й нерівномірними щодо всіх трьох категорій:
- продовжувалися обміни військовополоненими;
- низку незаконно депортованих і примусово переміщених українських дітей вдалося повернути завдяки розширенню механізмів повернення, зокрема за участю держав-посередників та громадських організацій;
- було звільнено частину незаконно утримуваних цивільних, однак прогрес у поверненні цивільних залишається значно обмеженішим, а передбачуваного механізму їхнього звільнення та повернення досі не створено;
- Україна зміцнила системи розшуку та реінтеґрації, зокрема завдяки більш системному встановленню місцеперебування та перевірці окремих випадків і кращій координації роботи з повернення та реінтеґрації;
- міжнародна координація посилилася завдяки розширенню Міжнародної коаліції за повернення українських дітей до 51 учасника та ухваленню Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 2025 року резолюції щодо повернення українських дітей.
Спираючись на Монреальське зобов’язання, ми підтримуємо такі зобов’язання, які становлять Торонтське зобов’язання.
ТОРОНТСЬКЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
Ми підтверджуємо свою відданість цілям і принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй та нормам міжнародного права, зокрема міжнародного гуманітарного права і міжнародного права у сфері прав людини.
- Українські діти
Ми висловлюємо глибоке занепокоєння через незаконну депортацію та примусове переміщення українських дітей Російською Федерацією в умовах її неспровокованої та невиправданої агресивної війни проти України.
Ми також занепокоєні мілітаризацією дітей на тимчасово окупованих територіях України Російською Федерацією. Ці дії мають серйозні негативні наслідки для ідентичності, добробуту та сімейної єдності дітей, а також порушують їхні права людини й основоположні свободи.
Ми вкотре наголошуємо на необхідності їхнього негайного, безпечного та безумовного повернення відповідно до міжнародного гуманітарного права. Повернення та реінтеґрація дітей мають здійснюватися з належним урахуванням їхніх найкращих інтересів.
Ми вітаємо подальшу роботу в межах ініціативи Bring Kids Back UA, а також зусилля Канади й України як співголів Міжнародної коаліції за повернення українських дітей.
Ми нагадуємо про ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 2025 року резолюції щодо повернення українських дітей та наголошуємо на важливості її ефективного виконання.
Ми повторюємо заклик резолюції до Російської Федерації негайно припинити практику примусового переміщення, незаконної депортації, розлучення дітей із родинами та законними опікунами, зміни їхнього особистого статусу, зокрема через надання громадянства, усиновлення чи передачу до прийомних сімей, а також індоктринації українських дітей.
Ми наголошуємо на необхідності перетворити тривалу міжнародну увагу на конкретні результати: встановлення місцеперебування дітей, сприяння їхньому поверненню та забезпечення реабілітації й реінтеґрації після повернення.
Ми зобов’язуємося підтримувати зусилля з виявлення, розшуку та встановлення місцеперебування українських дітей, які були незаконно депортовані або примусово переміщені, а також перевіряти інформацію щодо окремих випадків.
Ми також зобов’язуємося підтримувати й розширювати практичні механізми їхнього безпечного повернення, зокрема через співпрацю з державами, готовими сприяти цьому, міжнародними організаціями та іншими сторонами, які можуть допомогти в організації повернення.
Ми підтверджуємо свою готовність і надалі підтримувати українські громадські організації, які працюють над поверненням дітей, а також зміцнювати сталу державну систему реабілітації та реінтеґрації повернутих дітей і підтримки їхніх родин.
Ми також зобов’язуємося підтримувати готовність України до масштабнішого повернення дітей, коли для цього складуться відповідні умови.
- Незаконно утримувані цивільні
Ми засуджуємо продовження незаконного утримання Російською Федерацією українських цивільних, зокрема людей, яких утримують із 2014 року на тимчасово окупованих територіях України, а також осіб, примусово переміщених до місць ув’язнення на території Російської Федерації.
Ми з тривогою відзначаємо численні повідомлення про свавільні затримання, порушення правових і процесуальних гарантій, насильницькі зникнення, катування та інші форми жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, примус до зізнань, неналежний доступ до медичної допомоги, обмеження контактів із родиною та недостатній гуманітарний доступ і моніторинг.
Ми наголошуємо на нагальній потребі своєчасної та достовірної інформації про особи, місцеперебування, правовий статус і стан незаконно утримуваних цивільних, а також на необхідності ефективного доступу до них і моніторингу з боку відповідних міжнародних організацій, уповноважених на це. Окремо підкреслюємо необхідність отримання більшої інформації про жінок, які перебувають під вартою.
Ми наголошуємо, що цивільні особи, позбавлені волі у зв’язку зі збройним конфліктом, перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у сфері прав людини.
Ми закликаємо Російську Федерацію надавати достовірну інформацію про місцеперебування незаконно утримуваних українських цивільних, забезпечити їм можливість спілкуватися з родинами, адвокатами та відповідними міжнародними сторонами, включно з уповноваженими міжнародними організаціями, а також негайно й без попередніх умов звільнити їх і повернути в Україну.
Ми зобов’язуємося підтримувати роботу з удосконалення документування та перевірки інформації щодо окремих випадків, посилювати дипломатичні зусилля та розробляти практичні механізми звільнення і повернення незаконно утримуваних цивільних.
Ми також працюватимемо над усуненням правових, адміністративних і логістичних перешкод, які ускладнюють їхнє повернення.
Ми зобов’язуємося підтримувати довгострокове відновлення, реабілітацію та реінтеґрацію звільнених цивільних і зміцнювати готовність України до масштабнішого повернення громадян.
- Військовополонені
Ми висловлюємо глибоке занепокоєння задокументованими повідомленнями про страти без суду, смерті під час утримання, катування, нелюдське поводження, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, примусові зізнання та інші порушення щодо українських військовополонених, яких утримує Російська Федерація. Такі дії можуть становити серйозні порушення міжнародного гуманітарного права.
Ми також наголошуємо на неприпустимості переслідування Російською Федерацією українських військовополонених за нормами російського кримінального законодавства, зокрема за дії, які становлять законну участь у бойових діях. Ми закликаємо забезпечити гуманне поводження з військовополоненими та повною мірою дотримуватися передбачених Женевськими конвенціями гарантій їхнього захисту.
Ми наголошуємо на необхідності регулярного та безперешкодного гуманітарного доступу уповноважених міжнародних організацій, а також своєчасної й достовірної інформації про особи військовополонених, їхній статус, місцеперебування, поводження з ними та умови утримання, включно з повідомленням їхніх родин і забезпеченням контакту з ними.
Ми закликаємо Російську Федерацію повністю виконувати вимоги Третьої Женевської конвенції, зокрема негайно, регулярно та безперешкодно надавати уповноваженим міжнародним організаціям доступ до всіх військовополонених у всіх місцях їхнього утримання відповідно до статті 126.
Росія також має надавати повні списки військовополонених та повідомляти про них їхні родини, припинити кримінальне переслідування військовополонених за законну участь у бойових діях та звільнити тих, кого вже було засуджено з цієї підстави. Також мають бути розслідувані випадки страт без суду, катувань і смертей під час утримання.
Ми зобов’язуємося посилювати дипломатичні зусилля для покращення гуманітарного доступу та прозорості, а також підтримувати й розширювати практичні механізми безпечного повернення українських військовополонених, зокрема через обміни та залучення держав-посередників.
Нашою метою є звільнення всіх військовополонених за принципом «всіх на всіх», з особливою увагою до повернення жінок-військовополонених, тяжкопоранених і тяжкохворих, а також тих, хто тривалий час перебуває в полоні.
Ми також зобов’язуємося зміцнювати програми реабілітації та реінтеґрації військовослужбовців, які повертаються з полону, та підтримки їхніх родин.
- Міжнародна співпраця
Ми визнаємо, що досягнення реального прогресу потребуватиме тривалої міжнародної співпраці між урядами, міжнародними організаціями, гуманітарними структурами, експертами та громадянським суспільством.
Тому ми зобов’язуємося посилювати координацію, зокрема через уже наявні механізми, такі як Міжнародна коаліція за повернення українських дітей, Робоча група з людського виміру в Києві, мандати спеціальних представників Генерального секретаря ООН, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, Спеціальний посланник Генерального секретаря Ради Європи щодо ситуації з дітьми України та спеціальний представник Парламентської асамблеї ОБСЄ.
Ми вітаємо участь усіх зацікавлених партнерів у цій роботі.
Ми також вітаємо практичні ініціативи, оголошені під час цієї конференції, та закликаємо й надалі долучатися до цих зусиль відповідно до національних та інституційних можливостей і пріоритетів, зокрема шляхом фінансової, технічної, дипломатичної, операційної та політичної підтримки.
Ми підтверджуємо свою готовність працювати спільно з Україною та міжнародними партнерами і залучати всіх відповідних учасників там, де це може сприяти реальному прогресу.
Ми прагнемо досягати поставлених цілей, дотримуватися міжнародного права, підтримувати постраждалих та їхні родини й забезпечувати, щоб людська гідність залишалася в центрі всіх зусиль, спрямованих на досягнення миру.
«Насамкінець ми висловлюємо вдячність Канаді, Україні та Норвегії за співголовування конференції та за об’єднання нас задля досягнення спільної мети — підтримки України у зміцненні міжнародного миру й безпеки, дотриманні міжнародного права та допомозі постраждалим і їхнім родинам».
Сторони, які підтримали документ
Албанія, Андорра, Антиґуа і Барбуда, Аргентина, Австралія, Австрія, Бельґія, Боснія і Герцеґовина, Болгарія, Канада, Чилі, Коста-Рика, Хорватія, Кіпр, Чехія, Рада Європи, Данія, Естонія, Європейський Союз, Фінляндія, Франція, Німеччина, Грузія, Греція, Гондурас, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти, Італія, Японія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембурґ, Мальта, Молдова, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Нова Зеландія, Північна Македонія, Норвегія, Парламентська асамблея ОБСЄ, Панама, Польща, Портуґалія, Румунія, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Україна, Сполучене Королівство.
Інші держави та міжнародні організації, які бажають підтримати Спільне комюніке, можуть повідомити про це, звернувшись до Événements Canada-Ukraine / Canada-Ukraine Events за адресою:
Міністерство закордонних справ Канади
