У сучасному світі збереження мови та культурної ідентичності дедалі більше залежить не лише від формального навчання, а від живого, щоденного досвіду. Відомо, що вивчення мови через культуру є ефективною методикою, яку застосовують навіть у провідних освітніх програмах. Проте справжнє засвоєння та передача культурної спадщини відбувається завдяки постійному повторенню та, найголовніше, спільним зусиллям громади. Як підкреслює виконавча директорка Оксана Горіх-Пастушак, «згідно із засадами виховництва молодших дітей, замість вистав чи концертів, ми намагаємося дати дітям нагоди для пережиття, і таким чином вони дійсно засвоюють ці навички та будують любов до спадщини». Саме такий підхід, через досвід і емоційне залучення, лежить в основі формування глибокого зв’язку дитини з культурою.
Саме таким середовищем уже понад п’ять десятиліть є український дитячий садочок «Світличка», заснований у Торонто в 1976 році Цьопою (Кекилією) Паліїв та групою батьків, які прагнули створити для своїх дітей простір повного занурення в українську мову й культуру. Сьогодні «Світличка» пропонує унікальну програму для дітей віком від 18 місяців до 6 років та україномовне середовище, де кожна дитина має змогу розвиватися емоційно, соціально та творчо, відкриваючи світ через власні зацікавлення та здібності. Однак «Світличка» це значно більше, ніж дошкільна освіта. Це жива громада, де традиції не просто вивчають, а проживають разом. Яскравим прикладом цього стало нещодавнє святкування Великодня. Діти власноруч виготовляли кошики, розмальовували крашанки натуральними барвниками, зокрема буряковим соком, куркумою та зеленню, прикрашали свічки та навіть пекли паски.Особливістю стало те, що після підготовки святкових кошиків діти разом із вчителями вирушили до католицької церкви Св. Великомученика Димитрія для їх освячення. Там священик о. Іван Паліса пояснив дітям глибокий символізм великодніх традицій: яйце як знак нового життя і воскресіння, свічка як світло Христове, а паска як символ духовної радості та єдності. Діти не лише слухали, а й самі долучилися до обряду, отримавши можливість освятити свої кошики.Святкування продовжилося вже у стінах «Світлички», де наступного дня відбулися гаївки (гагілки) за участі батьків і менших братів та сестер. Під керівництвом пані Люби Костецької та вчителів (імена) діти виконували традиційні українські гаївки «Вию, вию вінець» і «Грушечка», демонструючи не лише спів, а й рухи, що передаються з покоління в покоління.
Для малечі також були організовані тематичні станції: читання великодніх книжок пані Лесі Храпливої, складання великих пазлів із орнаментами писанок, а також знайомство з традиційними стравами: ковбасою, шинкою, паскою та яйцями. Усе це створювало цілісний культурний досвід, де навчання відбувалося через взаємодію, гру та спільність. Освітня програма «Світлички» виходить далеко за межі класної кімнати. Вона включає зустрічі з гостями, виїзні заходи, святкування та численні ініціативи, які потребують від виховательок та адміністрації значних зусиль і відданості.
«Світличка» це справжній скарб української громади в Торонто. Саме тут діти роблять свої перші кроки у суспільному житті, вчаться бути частиною громади та з раннього віку відчувають, що означає бути українцем поза межами України.
Надя Ґерелюк
