Олександр Сич
І знову Віктор Орбан у всій його антиукраїнській і промосковській красі!
Цього разу своє генетичне і меркантильне московство він замаскував тезою – мовляв війна в Україні має внутрішній слов’янський характер, точиться між двома слов’янськими державами, тож негоже Європі втручатися у цей «внутрішній конфлікт» й допомагати Україні:
Ніколи Московщина не була слов’янською! Й про це знають самі ж московські науковці.
Так 2015-го московський дослідницький центр Гумільова та журнал «Власть» на відкритій прес-конференції про результати досліджень генетичних коренів московського народу повідомили, що готують до видання дуже сенсаційну книгу на цю тему. Й що «оприлюднення результатів може мати непередбачувані наслідки для Росії та світового порядку».
Інформації про її вихід у світ поки що нема. Але навіть тієї далеко неповної інформації, що була оприлюднена, достатньо, аби стверджувати, що в московського народу надзвичайно низький рівень генетичного слов’янського складника й що натомість його генетика базована на фінській і тюркській основі.
Воно й не дивно. Сьогодні світова наука, а зокрема устами таких світил як чеський археолог Любор Нідерле та американський антрополог Карлтон Кун, однозначно стверджують, що ареалом формування слов’янської цивілізації була територія Полісся в міжріччі Вісли та Дніпра – тобто теперішніх Північно-Західної України та Південно-Східної Польщі. А вже звідси вони попрямували на північ, південь і захід.
Саме тому найбільше спорідненими між собою є українці, поляки та білоруси. Й жодної спорідненості з ними не мають московити. Як відомо ті болота, з яких вони та ще їхні одноплемінні угорці вилізли на нашу голову, знаходяться значно далі на північний схід в передураллі та за Уралом.
В цьому місці процитую свого наукового керівника, царство Йому небесне, члена-кореспондента Академії наук України Миколу Михальченка: «Фінські племена – це корінний етнос “вєлікороссов”, а міфи про існування на цих територіях слов’янських племен в’ятичів, кривичів та словен не підтверджуються історичними фактами».
Слов’яни-русичі в тих болотах появилися спочатку в мізерній кількості у якості колонізаторів місцевих аборигенів. І хоч блискавично підкорили їх, але так же швидко й розчинилися в їхній масі. Для обживання пустельних територій слов’ян на ці території також спрямовував царський режим. І совєтська імперія це робила з такою ж метою, одночасно перемішуючи народи й творячи штучну ідентичність під назвою «совєтський народ». Оце й все «слов’янство» Московщини!
Закономірно, що й московський «язик» – це насправді умовно слов’янська мова, 60-70% лексики якої є неслов’янська. А тому не дивуйтеся, якщо московит-«слов’янин» не розуміє інших слов’ян.
Насправді московсько-українська війна є виявом значно глобальнішого процесу сучасного протиборства ментального Заходу проти ментальної дикої Азії. І в цьому змаганні Угорщина є чужорідним елементом в тілі Європи та агентом розкладницького азійського впливу. Ще в ІХ столітті цей азійський народ впився в її тіло, але й до сьогодні так і не європеїзувався.
