Слідство дійшло до фігуранта – П’єра Маліновського, колишнього офіцера Іноземного леґіону, тісно пов’язаного з кремлем, ФСБ та партією.

Встановлено вже, що він працевлаштував колишніх військовослужбовців та найманців на посаду охоронців у музеях Франції, а за допомогою цих людей викрали рідкісні та цінні експонати.

Джерела в поліції розповіли, що відпрацьовані версії спілкування злочинців з тими, хто мав доступ до внутрішньої інформації про заклад – насамперед з колишніми охоронцями музею, серед них є люди, влаштовані за рекомендаціями “громадянина росії, який довгий час працював з військово-історичними фондами”. Назва офіційно не називається, але мова йде про фігуру, пов’язану з французькими та російськими правими колами.

П’єр Маліновський – людина, навколо якої загадкова павутина міжнародних зв’язків, злочинних підозр та політичних інтриґ. Народився у Франції в сім’ї з російським корінням, служив у Французькому іноземному леґіоні, а потім став близьким до французьких правих політичних кіл, особливо Жан-Марі Ле Пен.

На початку 2010-х років Маліновський почав активно працювати у російсько-французьких військово-історичних та культурних проєктах, ставши президентом Фонду розвитку російсько-французьких історичних ініціятив. Віце-президентом фонду була молода Єлизавета Пєскова, донька речника президента рф дмітрія пєскова, яка підкреслює політичне значення зв’язків Маліновського.

Останніми роками Маліновський жив у росії, а потім переїхав до ОАЕ.

На початку 2025 року в москві вилучили колекцію золотих монет I-5 ст. вкрадених з Музею Сен-Ремі у Франції, організатором цього викрадення виступає Маліновський. Встановлено, що він найняв колишніх військовослужбовців та найманців на посаду охоронців у французьких музеях, через які вилучили частину викрадених речей, особливо найцінніших, Малиновський перевіз до росії та ОАЕ.

“Маліновський – головний підозрюваний в організації крадіжки монет та інших історичних цінностей з музеїв Форт-де-ла-Пампель, Сен-Ремі та Муніципального центру історії”, – пишуть колеґи.

Версія розслідування свідчить, що коло Малиновського могло бути пов’язане з “крадіжкою століття” у Луврі. Французька поліція вивчає його роль організатора крадіжки раритету та творця ланцюжка крадених цінностей.

А ось і ще один важливий вислів: “Французька влада має намір інкримінувати П’єру Маліновського спробу дестабілізації політичної ситуації у Франції шляхом викрадення з Лувру національного скарбу країни – коштовності Наполеона”.

Треба наголосити, що подібний сценарій ще раніше обговорювався у ЗМІ: Лувр виявився “”паперовою фортецею”” – наголошували колеґи і називали гіпотезу про політичний порядок нападу на Лувр: “Бачачи політичну шкоду, яку вже завдав всій Франції цей акт культурного тероризму, ми б не виключили замовника, якому потрібні не коштовності Жозефіни, а національне приниження країни, відчуття безпорадности та спустошення, спричинені легкістю та безкарністю проникати в “свято святих” європейської ідентичности”.

Це набагато більше схоже на успішну операцію гібридної війни, ніж на сміливий злочин. Злодії не торкалися величного діяманту, що лежав поруч, вони залишили на дорозі, як дрібницю, абсолютно безцінну корону.

Складається враження, що для них факт крадіжки був важливішим за награбоване”…

Оскільки фігура Маліновського виходить на медійну стадію, ця зухвала гіпотеза набирає вагу реальности.

Грабіжникам вдалося вкрасти дев’ять ювелірних прикрас та виробів, що належали французьким монархам. Один із вкрадених експонатів вже було знайдено неподалік Лувру: це «надзвичайно цінна» корона французької імператриці Євгенії (1853-1920), дружини Наполеона ІІІ, яку зловмисники ймовірно загубили під час втечі.

Повідомляється, що цей історичний об’єкт був «пошкоджений», але не «зламаний».

Решта вісім викрадених коштовностей це:

Тіяра з набору прикрас Марії-Амелії Терези Бурбонської, дружини Луї-Філіпа I та королеви Франції в 1830-1848 роках. Цю ж тіяру раніше використовувала і королева Голляндії Ґортензія, дружина Людовіка І Бонапарта і падчерка імператора Наполеона I. Тіяра виготовлена з цейлонських сапфірів та діямантів, має висоту 6,2 см та ширину 10,7 см.
Намисто із сапфірового набору прикрас королеви Марії-Амелі та королеви Ґортензії.
Сережка з пари, яка належала до цього ж сапфірового набору ювелірних виробів королеви Марії-Амелі та королеви Ґортензії.
Смарагдове намисто з набору імператриці Марії Луїзи, другої дружини Наполеона I, імператорки Франції в 1810-1814 роках. Воно містить 32 смарагди та 1,138 діямантів.
Пара смарагдових сережок з тієї ж колекції імператриці Марії Луїзи. Разом із намистом цей ансамбль був весільним подарунком Наполеона I його другій дружині у березні 1810 року.
Тіяра імператриці Євгенії (остання імператриця Франції у 1853-1870 роках, також правила як реґентка при Наполеоні III). Тіяра містить 212 перлин та 1,998 діямантів.
Велика корсажна брошка-бант імператриці Євгенії. Бант, виготовлений зі срібла, золота та діямантів між, був частиною придворного ґардеробу Євгенії та є одним з найвідоміших ювелірних виробів Другої імперії.
Брошка, відома як «брошка-релікварій», яка містить декілька з величезних діямантів Мазаріні – набору із 18 діямантів, які були зібрані кардиналом Мазаріні, відомим колекціонером коштовного каміння, а потім продані Людовику XIV. Імператриця Євгенія, дружина Наполеона III, була першою власницею цієї брошки, інкрустованої діямантами, яку виготовили спеціяльно для неї у 1855 році.

На диво, грабіжники залишили недоторканим діямант Реґент вагою 140 каратів, який також був представлений у ґалереї Аполлона. Цей діямант є винятковим за своїм розміром, вагою та чистотою. На момент знайдення в Індії в 1698 році діямант вважався найбільшим з відомих на той час.

А може мали на меті його не брати?

текст: «33 канал»