Є люди, які надихають, захоплюють, вражають силою духу, відношенням до світу. Серед них, безперечно, Ада Роговцева. Щороку 16 липня численні прихильники таланту згадують теплими словами і побажаннями цю надзвичайну жінку, шлють вітання з усього світу в її день народження.
Справжнє прізвище Роговець, та зміна на “Роговцева” відбулася з міркувань милозвучності, не більше. Жодним чином не стидається свого віку, а навпаки наголошує, що з роками жінка стає мудрішою. Її за життя називають леґендою кінематографу, “родзинкою”, “феноменом” театральних постановок. У творчому доробку сотні ролей, дуже важко визначити найкращу чи найголовнішу роль. Однак, у ролі Гелени Модлевської у “Варшавській мелодії” виходила на сцену понад 700 разів! Це, дійсно, певний рекорд.
Утім, багато хто скаже, що головна роль навіть не на сцені, а в житті простих людей – сусідів, друзів, знайомих та незнайомих. Одна з відомих учениць Роговцевої – Галина Кияшко (українсько-нідерландська акторка, телеведуча) завжди з вдячністю згадує свою наставницю. Понад 35 років Ада Роговцева працювала у драматичному театрі імені Лесі Українки. Хоч драми вистачало і на її віку, та через втрати, біль все ж збереглися – неосяжна любов до своєї справи і оточуючих! Напевне, це і робить її чутливою до тих, кому потрібна допомога.
Багато хто знає, який неоціненний внесок – її підтримка хлопцям і дівчатам на фронті. Не показаво, не на камери, була з ними і на передовій. Ще на початку АТО в 2014 році пані Роговцева у Харкові з творчим вечором виявила бажання відвідати поранених у Військово-медичному клінічному центрі.
Вона завжди активно допомагає бійцям, виступає з концертами, організує збір коштів. “Там наші діти” – часто повторює Роговцева. Можливо, це не лише прояв активної громадянської позиції, але й пов’язано з тим, що кілька років тому втратила рідного сина Костянтина. Так чи інакше, поспілкувавшись з нею відчуєте, що і ви її дитина, сестра чи подруга.
Що окремо варто відзначити – це стійкість у поглядах. Саме ця цитата обійшла весь світ: “Ні за які гроші я не відмовлюся від своєї позиції. Я підтримую свою батьківщину перед аґресією колосального монстра. Не хочу, щоб мене і моїх дітей знову зробили рабами. На нашу країну йде аґресія, у мене немає іншого вибору. Не можна називати братом того, хто йде на тебе війною”.
Без перебільшень, безліч “шикарних” пропозицій від країни-аґресора Ада Роговцева відкидає й засуджує тих, хто виступає в росії з концертами. На сьогоднішній момент оголошена в росії персоною нон-ґрата. У своєму зверненні до владіміра путіна нагадала йому, як він на зустрічі української інтеліґенції декламував вірші Тараса Шевченка, а після ув’язнення Олега Сенцова записала відеозвернення із закликом усіх допомогти його звільненню.
Ада Роговцева – яскравий приклад справжнього патріотизму, загартованого часом і випробувань характеру і надзвичайної сили волі. Вона ніколи не боялася висловлювати свою думку, критикувати владу, дурний тон, манери. За це її поважають, а колеґи й знайомі прислухаються до корисних порад.
В її біографії ви знайдете інформацію про сотні нагород, різноманітних грамот, премій, навіть орденів. Та знаєте, мабуть, це одна з небагатьох людей, хто завжди приймає все з вдячністю, але не хизується цим, навіть оминає розмови про свої відзнаки. Вона завжди пишалася своїм корінням, а в інтерв’ю іноземним виданням показово підкреслює “з Глухова в Україні”. Однак, Аду Роговцеву всюди вважають своєю і в Полтаві, де вона вчилася у 10-ій школі, і в Києві, де вчилася у Київському театральному інституті ім. Івана Карпенка-Карого, та будь-де за межами України – де вона на ґастролях.
Часто Ада Роговцева грає у виставках, постановником яких виступає її донька Катерина Степанкова. Зокрема, схвально зустріли критики вистави “Рожевий міст” та “Вася повинен зателефонувати” з участю Роговцевої. Так само, як і чудову виставу “Варшавська мелодія-2”, де вони багато років тому зіграли разом із донькою. До слова, померлий син також був постановником і кінорежисером. Звичайно, тяжко пережити таке, та вона знайшла в собі сили йти далі. З щирим та відкритим серцем живе, працює і заряджає інших своєю енерґією, позитивом і оптимізмом. Що й говорити, таких людей одиниці! Многая і благая літа!
Марина Кондратенко,
«Український інтерес»
