Їх розстрілювали усіх трьох після декількох днів катувань.
Із зв’язаними шпагатом ногами й руками, із зав’язаними очима, поставивши на краю могили.
ДМИТРО, МИКОЛА та ЄВГЕН КУЛІЧЕНКИ були захоплені окупантами в своєму рідному селі Довжик на Чернігівщині 18 березня 2022 року.
Там, на подвір’ї їхнього власного будинку вороги по-звірячому побили молодшого Євгена за знайдену ними його військову форму.
Потім усіх трьох, з мішками на голові, запхали до машини й відвезли за сорок кілометрів, у село Вишневе, де в приміщенні пилорами вже була облаштована катівня.
Їх катували три дні, жорстоко били, націлювали та притуляли до скронь зброю. Вимагали, аби вони розповіли про участь у теракті, в результаті якого начебто було вбито кілька російських офіцерів. А потім вивезли на розстріл.Дмитро та Євген загинули, а середульшому Миколі дивом пощастило вижити й вибратися з могили.Поранений і побитий нелюдами, він пробирався до батьківщини.У найближчому селі його прихистила місцева мешканка Валентина Петрівна, дала вмитися, поїсти, розв’язала руки й ноги, зібрала на дорогу.Через добу Микола дістався рідного Довжика й розповів батькові, що двох його синів вже немає…“Які російські матері народжують таких нелюдів? Ось по телефону дзвонить військовий росіянин своїй матері додому і дивується: «Що це за народ такий – український? Одному полоненому ми навіть танком ногу навмисно переїхали, щоб надав нам потрібну інформацію, а він ні в яку – терпить і ні про що не розповідає. А мати йому відповідає: то якби я там з тобою була, то зірки на тілі сама б вирізала…». То скажіть: це хіба люди?.. Хто мені тепер синів поверне? Ніхто! Їм би жити та й жити – ще ж такі молоді… А тепер наче пустка у душі. Це ж ще добре, що хоч один син зостався – слава Богові! А так хіба я міг би все це пережити?.. Я би і не знав, де їхня й могилка і що з ними сталося… І взагалі: що ми цим росіянам зробили? Чого вони сюди до нас прийшли? Що їм тут треба? Але все рівно: ми цих тварюк обов’язково переб’ємо, щоб їм пусто було…” – слова Анатолія Ілліча обпікають душу.
Тіла закатованих і вбитих братів знайшли на день народження Жені, поховали у день народження Дмитра.
Оніщенко Людмила, «Про все»
